Шануємо Шевченка

9 березня 2014 року український народ відзначатиме 200 років від Дня народження Т.Г. Шевченка. Ім’я, святе для кожного українця.

 Ця людина залишила нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру.

 Т.Шевченко був не тільки філософом, фольклористом, поетом, політиком, істориком, письменником, етнографом, а також був великим художником.

У бібліотеці гімназії  діє книжкова виставка до  визначної події.  Книжкову виставку присвячену 200-річчю Т.Г. Шевченка відвідали учні 5-11 класів. На сьогоднішній день у бібліотеці залишився один єдиний (із 28 )"Кобзар" для читальні. Діти активно вчили весь тиждень вірші  Великого Тараса. 

З ініциативи вчителів  української мови організована  виставка плакатів

 до 200- річчя Шевченка. В нашій гімназії шанують і люблять творчість 

Великого Кобзаря.

Поздравляем!!!

115 років від дня народження Юрія Карловича Олеші (1899-1960), російського письменника.

   Биография писателя 

 Родился 19 февраля (3 марта) 1899 в Елисаветграде. Отец, обедневший польский дворянин, был акцизным чиновником. Благодаря матери атмосфера в семье была проникнута духом католицизма. В 1902 семья переехала в Одессу. В воспоминаниях Олеша писал: «В Одессе я научился считать себя близким к Западу. В детстве я жил как бы в Европе». Насыщенная культурная жизнь города способствовала воспитанию будущего писателя. Еще учась в гимназии, Олеша начал писать стихи. Стихотворение Кларимонда (1915) было опубликовано в газете «Южный вестник». По окончании гимназии в 1917 поступил в университет, где в течение двух лет изучал юриспруденцию. В Одессе вместе с В.Катаевым, Э.Багрицким, И.Ильфом образовал группу «Коллектив поэтов».
    В годы Гражданской войны Олеша оставался в Одессе, где в 1919 пережил смерть любимой сестры Ванды. В 1921 уехал из голодной Одессы в Харьков, где работал как журналист и печатал стихи в периодической печати. В 1922 родители Олеши получили возможность эмигрировать в Польшу.
    В 1922 Олеша переехал в Москву, писал фельетоны и статьи, подписывая их псевдонимом Зубило, для газеты железнодорожников «Гудок», с которой в то время сотрудничали М.Булгаков, Катаев, Ильф, Е.Петров и др. писатели.
    В 1924 Олеша написал свое первое прозаическое произведение – роман-сказку Три толстяка (опубл. 1928, иллюстрации М.Добужинского), посвятив его своей жене О.Г.Суок. Жанр сказки, мир которой естественно-гиперболичен, соответствовал потребности Олеши писать метафорическую прозу (в кругу литераторов его называли «королем метафор»).

    В годы войны Олеша был эвакуирован в Ашхабад, затем вернулся в Москву. Писатель с горечью называл себя в послевоенные годы «князем «Националя», имея в виду свой образ жизни. «Невроз эпохи», который остро ощущал писатель, выразился в неизлечимом алкоголизме. Тематика его дневников в 1950-е годы очень разнообразна. Олеша писал о встречах с Пастернаком, о смерти Бунина, об Утесове и Зощенко, о собственной ушедшей молодости, о гастролях «Комеди Франсез» в Москве и т.д.

    Умер Олеша в Москве 10 мая 1960.

Підсумки конкурсу

В конкурсі малюнків "Хто сказав няв?", присвяченому Всесвітньому дню котів перемогли наступні учасники:

     






 1 місце - Бородай Вікторія, 4-А клас;

2 місце - Гармаш Анастасія, 11-Б клас;

3 місце - Рубан Надія, 8-Б клас.

Дякуємо всім учасникам конкурсу та вітаємо  переможців!

Обери свій шлях, свою професію

На цьому тижні у гімназії активно проходять зустрічі із представниками вищих навчальних закладів. Випускники обирають для себе майбутнє: куди піти навчатися, яку професію обрати. У бібліотеці на допомогу  гімназистам працює виставка "Обери свій шлях, свою професію", де представлено довідники, путівники по професіям, рейтинги кращих вишів України та Європи. Запрошуємо всіх, хто ще у пошукові.

Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І. Багряний

Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.
21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

25-РІЧЧЯ ВИВЕДЕННЯ ВІЙСЬК З АФГАНІСТАНУ

 

    Останню колону радянських військ з Афганістану було виведено 
      15-го лютого 1989-го року.    

Через афганську війну (1979-1989 рр.) пройшло понад 160 тисяч осіб,  призваних до лав Радянської Армії з України. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало безвісті 80. Залишились без синів 2729 матерів, 1982 батька.  Стали вдовами 505 молодих жінок, сиротами – 711 дітей. Поранено на афганській війні понад 8 тисяч вихідців з України.  Стали інвалідами 3560 осіб. Після війни померло від ран, захворювань більш ніж загинуло.  Кількість інвалідів збільшилась вдвічі.

За віком втрати склали:

·         до 20 років — 8.655 чол. (у тому числі — 2 офіцера);

·         20-25 років — 3.557 чол. (842 офіцери);

·         25-30 років — 878 чол. (640 офіцерів);

·         30-40 років — 573 чол. (396 офіцерів);

·         понад 40 років — 170 чол. (99 офіцерів)

За військовими званнями втрати склали:

·         офіцерів — 1979 чол.

·         прапорщиків — 691 чол.

·         сержантів — 3166 чол.

·         солдат — 7879 чол.

·         робітників та службовців Радянської армії — 118 чол.

Будь-яка війна, як жорно ламає життя безлічі людей.

           В гімназії пройшли класні години за участю воїнів - афганців на честь 25- річчя виводу військ із Афганістану. Лунали вірші, зворушливі розповіді, які діти слухали із великою повагою і цікавістю.