УКРАЇНА ЄДИНА , День Соборності України

22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна щороку відзначає День Соборності. Офіційно в Україні свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

Акт Злуки увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це була основоположна подія для українського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.

Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (далі – УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР) в одну державу. Внаслідок невдач Української революції 1917-1921 років державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття українці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі.

Є низка значень терміну “соборність”. Найбільш вживані з них: об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави.
У 71-у річницю Акта Злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центрально-Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель України. Понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва. Акція засвідчила, що українці подолали страх перед комуністичною партією і готові протистояти тоталітарному режиму. 31 рік тому ця подія стала провісником падіння СРСР і відновлення незалежної України.

Учні 4-В класу, класний керівник Белкіна Н.В. відвідали Медіатеку ліцею. Учні переглянули відеофільм до Дня Соборності України. 

 

Зимові свята продовжуються...

 

Зимовий цикл українських свят:

19 грудня - День Святого Миколая
22 грудня - День святої Анни
25 грудня - Спиридона Сонцеворота
1 січня - Новий рік. Новорічна коляда
6 січня - Святвечір
7 січня - Різдво Христове
13 січня - Меланки (Маланки), Щедрий вечір, щедра кутя
14 січня - Новий старий рік та свято Василя
18 січня - Голодна кутя або Другий Свят-вечір
19 січня - Свято Водохреща (Йордан)
20 січня - Івана Хрестителя
Коли і кому годиться колядувати, щедрувати та посівати
Колядування

Як твердять фольклористи, колядувати можна, починаючи від Святвечора – 6 січня – аж до 15 лютого, тобто до свята Стрітення.

Щоправда, найпоширенішим для колядок є час напередодні Різдва: як тільки на небі являється перша зірка – розпочинається Свята Вечеря, а ближче до її завершення діти й підлітки збираються гуртом і йдуть вітати всіх колядками з народженням Христа.

Колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдасться, але поколядувати під квартирами сусідів можна.

На початку слід запитати господарів, чи можна колядувати. Якщо вам відмовили – мовчки, без образ, підіть.

Колядки співаються повільно, протяжно. Рядки, які повторюються (рефрени), варто таки повторювати. Якщо ви не вмієте співати колядки, попросіть, щоби вам хтось допоміг вивчити кілька нескладних, таких, щоби ви могли їх «потягнути».

Кожна колядка має завершуватися віншуванням – побажанням родині достатку, але під цим розуміється, щоби родина була здоровою, щоб родили добрі врожаї, велася худоба, були мир, добро і злагода.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Кладіть паляниці з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що перший празник – Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що другий празник – Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що третій празник – Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився…

На жаль, сьогодні колядування часто зводиться лише до грошової винагороди, а тому діти намагаються якомога швидше проспівати колядку, щоб тільки отримати гроші. Спробуйте пояснити своїй дитині, що суть колядки – у добрих побажаннях, святковому настрої. А колядників обдаровуйте не грошима, а тим, як це робили раніше – цукерками, яблуками, горіхами… У будь-якому випадку, пам’ятаймо, що колись кожна українська родина вважала за честь, що колядники її не оминули і прийшли привітати з Різдвом.
Щедрування

Щедрівки, як і колядки, величають господаря, господиню та їхню родину, зичать достатку, багатого врожаю, приплдоду худоби, доброго роїння бджіл.

Щедрують із вечора до півночі в переддень Святого Василя, чи, як ще кажуть – Старого Нового року, тобто 13 січня.

За християнським календарем – це також день преподобної Меланії. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарям про урочистості та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Меланки.

Зранку цього дня господині готують другу обрядову кутю – щедру. Крім того, печуть млинці, пироги з сиром, варять вареники, щоб було чим гостити щедрувальників. На столі цього вечора також буде і скоромне – ковбаси, холодець, шинка.

До речі, щедра кутя є в основі багатьох звичаїв. Щоб помиритися, сусіди йшли одне до одного зі щедрою кутею, аби зустріти у злагоді Новий рік. Парубок, якому до того дівка викотила гарбуза, вдруге засилав сватів, сподіваючись на згоду.

Звечора до півночі щедрувальники обходять оселі. Щедрують переважно дівчата. А парубоцькі гурти «водять Меланку». Хлопці, вбрані у Меланку й Василя, Цигана, Смерть, Козу та інших персонажів, висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками.

Кожна щедрівка має неодмінний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

На цілий світ відомий «Щедрик» – щедрівка в геніальній обробці Миколи Леонтовича. Її виконують в Україні, мало не всіх країнах світу, а в Америці, Британії, Канаді вона стала лейтмотивом Різдва у багатьох відомих кінофільмах.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка…
Посівання

Наступного дня, 14 січня – на Василя – щойно починає світати, йдуть посівати зерном. Збіжжя беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Завітавши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх із Новим роком та святом Василя:

Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
На щастя, на здоров’я, на Новий рік,
Щоб вам вродило краще, ніж торік!
Коноплі під стелю, а льон до коліна,
Щоб вам, господарі, голова не боліла!
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!

Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, щастя до хати приносять лише хлопці, тому посівати дівчатам не годиться.

Посівальники завжди були бажаними гостями, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. А найщедріші дарунки діставалися тому, хто увійшов до оселі першим.



Джерело: ridna.ua

30 листопада - Всесвітній день домашніх тварин

               Щороку 30 листопада у багатьох країнах відзначається Всесвітній день тварин. Ідея про заснування цього свята була озвучена на Міжнародному конгресі прибічників руху в захист природи, що проходив у Флоренції (Італія) в 1931 році. Тоді різні екологічні організації та природоохоронні товариства заявили про готовність організовувати різноманітні масові заходи, спрямовані на виховання у людей почуття відповідальності за все живе на планеті, у тому числі і за домашніх тварин.
              З тих пір свято проводиться щороку і присвячується всім одомашненним людиною тварин, щоб ще раз нагадати всьому людству про відповідальність за «братів наших менших». Не дивно, що девізом цього Дня стали слова Маленького принца з твору Антуана де Сент-Екзюпері: «Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив», які звернені до всіх нас.
       Свято присвячується всім одомашненним людиною тварин, щоб ще раз нагадати всьому людству про відповідальність за «братів наших менших».
       Але, як би ви не відзначали цей день, головна мета проведення всіх акцій і заходів – актуалізація уваги широкої громадськості (і в першу чергу підростаючого покоління до проблем домашніх тварин (в тому числі бездомних); виховання дбайливого ставлення до них (і взагалі до живої природи), відповідальності за їх зміст і розуміння того, що вони – «брати наші менші», а не об'єкт розваги. Як зазначають власники домашніх тварин, знайти підхід до будь-якого домашнього вихованця легко – треба просто любити його, і він відповість взаємністю.

27 листопада - День памяті жертв голодомору



Голодомо́р 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду[1]. Убивство голодом відбувалося в Україні й на Кубані як до 1933 р., так і в 1932 році. Різниця полягає лише в масштабах злочину. Якщо протягом 1932 р. голодом було замордовано сотні тисяч людей, то в 1933 р. лік ішов на мільйони. Однак і в 1932, і в 1933 рр. в Україні й на Кубані, на відміну від інших регіонів СРСР, де від голоду також загинуло чимало людей, голод був актом геноциду, оскільки він був навмисне спрямований проти української нації як такої[2]. Кількість людей, які загинули від голоду, оцінювалась деякими істориками в 3,941 млн у сільській місцевості на території Української СРР[3] та Кубані[4], переважну більшість населення якої становили українці, та склав 6,122 млн втрат ненародженими[5][6] (всього загалом померлих з голоду понад сім мільйонів людей (переважно українців) на території Українській СРР та три мільйони українців поза її межами — на Кубані, Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Казахстані[7][8][9]). Голодомор викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян[10].

Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР[4], відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону[11]. Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство[12][13], причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР знало про факти загибелі людей від голоду[14][15].

Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати[16][17].

бібліотекар ліцею для учнів 5-11 класів підготувала виставку матеріалів до Дня памяті жертв голодомору "День жалю. День скорботи й печалі"

Учні 9-А класу із класним керівником Супрун І.М. переглянули виставку під час класної години .

21 листопада - День гідності та Свободи

         День Гідності та Свободи – одне зі знакових державних свят у новітній історії України. Воно приурочене двом революціям в Україні – Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.
        Щороку День гідності та свободи українці відзначають 21 листопада – в річницю початку Євромайдану. Свято затверджене указом п’ятого президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року «Про День Гідності і Свободи».
      Згідно із указом, метою запровадження пам’ятної дати стало утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття.
       Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.
      Україна вже заплатила високу ціну за те, що обрала свободу. З вини російського агресора на сьогодні також втрачено тисячі українців, які загинули обороняючи мирне життя, незалежність і територіальну цілісність України.
       Традиційно 21 листопада люди поминають загиблих під час Революції Гідності, приносять квіти і лампадки до пам’ятних місць, організовують виставки та акції. Зокрема, цього дня відбувається поминальний молебень і покладання квітів на алеї Героїв Небесної Сотні у Києві.

 Бібліотекар ліцею підготувала для вас книжкову виставку та огляд матеріалів "Україна - територія гідності та свободи", які можливо використати для класної години та самостійного ознайомлення. 

16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності, запроваджений у зв’язку із ухваленням ЮНЕСКО у 1995 році Декларації принципів терпимості, в основу якої закладено положення, проголошені в Загальній декларації прав людини.
У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповіданн, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього. 

 https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_503#Text )

Толерантність – це вміння людини ставитись без агресії до думок інших людей, до їх способу життя, віросповідання, звичаїв, традицій, ідей і почуттів.

                 Як можна не любити рідного міста? Це неможливо....

 Гарне місто Василівка давно відоме за межами Запорізької області. Прославлене Поповим Василем Степановичем, генерал - порутчиком, таємним радником, керуючим Імператорським Кабінетом Академії Наук Російської Імперії, місто Василівка росте і процвітає. наше місто з кожним роком стає кращим, красивішим, з'являються нові зелені насадження. Ми пишаємося нашим містом. 

   Гра "Чи знаєш ти своє місто?"

складіть пазли "Запорізька область" та знайдіть наше рідне місто на карті.

Навчаємося дистанційно...

 

До уваги учнів ліцею! 

Якщо вам задали прочитати твір, чи підготувати реферат - звісно ви можете скористуватися інтернетом. Але пам'ятайте, з книгою в руках у вас завжди буде Wi-Fi, менше болітимуть очі від екрану комп'ютера, книгу не потрібно ставити на зарядку,  із живого джерела краще запам'ятовується текст...

Медіатека та бібліотека ліцею працює за звичним розкладом. 

Чекаю на вас з 8.00-16.00!

Міжнародний день шкільних бібліотек

 

Засновником цієї календарної події виступає всесвітня організація ЮНЕСКО, за ініціативою Міжнародної асоціації шкільних бібліотек і вперше свято було проведено в 1999-му році. Дата святкування Міжнародного дня шкільних бібліотек в багатьох країнах, зокрема і в Україні - щорічно в четвертий понеділок жовтня. В Англії, наприклад, цей День відзначається в перший понеділок жовтня і приурочений до початку шкільних канікул, коли настає перший день їхнього Національного Тижня дитячої книги, що включає в себе і національний День поезії, який проводиться в четвер.

Важливість забезпечення та поширення грамотності, всіляке сприяння належному навчанню - один з основних пріоритетів сучасного суспільства й атмосфера, яка створюється професійними бібліотекарями, найбільш сприятлива у цьому процесі.