Льюїсу Керроллу - 190

4 лютого у Медіатеці ліцею пройшов відкритий захід "Вічна казка Льюїса Керролла" присвячений 190- річчю від дня народження англійського письменника. Наш фотозвіт.

Лью́їс Ке́ррол (англ. Lewis Carroll, справжнє ім'я Чарльз Ла́твідж (Лю́твідж) До́джсон, Charles Lutwidge Dodgson; нар.1832 — †1898) — англійський письменник, математик, філософ, логік, англіканський клірик (священик, теолог) і фотограф.


Найвідоміші літературні твори Керролла: «Пригоди Аліси у Дивокраї» (Alice's Adventures in Wonderland) і продовження «Аліса в задзеркаллі» (Through the Looking-Glass), а також поеми «Полювання на Снарка» (The Hunting of the Snark) і «Бурмоковт»(Jabberwocky : Jabber — балаканина, wacky — ідіотський, божевільний).
Легкість у грі слів, логіці й фантазії задовольняють широку читацьку аудиторію, починаючи від дітей, закінчуючи літературною елітою. Разом з тим, його твори глибоко пов'язалися з сучасною культурою: вони прямо вплинули на творчість багатьох митців — утворилися спільноти, присвячені отриманню естетичного задоволення, сприянню поширення творів і дослідженню життя автора в багатьох країнах світу, зокрема в Північній Америці, Японії, Великій Британії та Новій Зеландії.
Юний Доджсон народився в домі сільського священика в селі Дерсбері поблизу Ворінгтона, графство Чешир. Він був найстаршим хлопчиком в сім’ї, яка налічувала дванадцять дітей: семеро дівчат і четверо хлопців. Коли Чарльзу виповнилося 11 років, батько переїхав в Крофт-на-Тіз в північному Йоркширі, і вся родина переїхала в просторий дім парафіяльного священика. Вони жили в цьому домі наступні 25 років. Освіту юний Доджсон почав в домашніх умовах. Його «читацький щоденник», який зберігався в сім’ї, свідчить про не за роками розвинутий інтелект: у семирічному віці дитина прочитала алегоричну новелу «Мандрівку пілігрима» Джона Баньяна. Був лівшею, за неперевіреними даними, йому забороняли писати лівою рукою,чим травмували молоду психіку (ймовірно, це призвело до заїкання). Заїкуватість багато разів впливала на соціальні стосунки Доджсона протягом життя. Дванадцяти років його відправили в невелику приватну школу біля Річмонду, де йому дуже подобалося. Але в 1845 році Чарльз переходить до Рагбі-Скул. «Відтоді як я прийшов у Рагбі, я не мав учня його віку, який подавав би такі надії», — відзначав вчитель математики Р. Б. Мейджор. Він залишив Рагбі наприкінці 1849 року . Його рання академічна кар’єра роздиралась між подаванням величезних надій і непереборним відволіканням від навчання. На початку 1851 р. переїхав до Оксфорда, де вступив до Крайст-Черч, один з найбільш аристократичних коледжів при Оксфордському університеті. Отримавши першість в публічному екзамені на ступінь бакалавра в 1852 р., він незабаром був номінований на студентську стипендію старим другом його батька каноніком Едвардом П’юзі. Однією з вимог до роботи Льюїса Керрола була безшлюбність, целібат. Вчився не дуже добре, але завдяки видатним математичним здібностям після отримання ступеня бакалавра виграв конкурс на читання математичних лекцій в Крайст-Черч. Він читав ці лекції протягом наступних 26 років, вони давали непоганий заробіток, хоча і були йому нудні. Письменницьку кар’єру почав під час навчання в коледжі. Писав вірші і короткі оповідання, відсилаючи їх у різні журнали під псевдонімом Льюїс Керрол. Поступово набув популярності. З 1854 його роботи стали з’являтися в серйозних англійських виданнях: The Comic Times, The Train. У 1856 в коледжі з’явився новий декан – Генрі Лідделл, разом з яким приїхали його дружина і п’ятеро дітей, серед яких була і 4-річна Аліса. Льюїса Керрола називають найзагадковішим письменником Англії. У його особистості поєдналося непоєднуване: математик і письменник, священик і фотограф, філософ і великий друг дітей. Ніхто з його сучасників не міг зрозуміти, чому цей дорослий чоловік у темній рясі священнослужителя скрізь носив із собою фотокамеру? Чому він так багато часу проводив із дітьми, брав участь у їхніх забавках, вигадував для них цікаві ігри й головоломки?.. Його псевдонім теж містить певну загадку. Своє справжнє ім’я Чарльз Лутвідж (прізвище Доджсон) письменник переклав латиною, а потім отримане ім’я Carolus Ludovicus знову переклав англійською й переставив слова місцями. Так з’явився його псевдонім Lewis Carroll. Розмірковуючи про світ дітей і дорослих, про поняття «правильне» та «неправильне», свободу й обов’язок, письменник Льюїс Керрол створив казковий світ, де не було ніяких обмежень для вільного польоту фантазії. Діти цікавили Доджсона з юних років; ще хлопчиком він придумував ігри, складав розповіді та віршики і малював картинки для молодших братів і сестер. Надзвичайно сильна прихильність Доджсона до дітей (причому дівчинки майже витіснили хлопчиків з кола його друзів) спантеличувала ще його сучасників, новітні ж критики і біографи не перестають множити число психологічних розслідувань особистості письменника, хоча жоден з дітей, з якими він дружив ніколи не говорили ні про які відхилення від норми поведінки в спілкуванні з ним. Прототипом Аліси з найвідомішої книги Керролла стала дочка декана коледжу, в якому працював письменник, – Еліс Лідделл, семирічна красуня з широко розкритими очима, дочка ректора, яка завдяки Керролу перетворилася в Алісу казкову. Керрол, дійсно, дружив з нею – багато років, і в тому числі після того, як вона успішно вийшла заміж. Він зробив багато чудових фотографій маленької і великої Аліси Ліддел. У 1864р. написав знаменитий твір «Аліса в Країні Чудес» («Пригоди Аліси в Країні чудес»). У ній розповідається про дівчинку на ім’я Аліса, яка потрапляє крізь кролячу нору в уявний світ, населений дивними антропоморфними істотами. Казка користується стійкою популярністю як у дітей, так і дорослих. Книга вважається одним з кращих зразків літератури в жанрі абсурду; в ній використовуються численні математичні, лінгвістичні та філософські жарти і алюзії. Хід оповідання і його структура зробили сильний вплив на мистецтво, особливо на жанр фентезі. «Аліса в Задзеркаллі» є сюжетнимпродовженням твору. «Пригоди Аліси в Країні чудес» є літературною обробкою рукописної книги «Пригоди Аліси під землею». У 1871 році була написана книга «Аліса в Задзеркаллі» («Крізь дзеркало, і Що там знайшла Аліса», як продовження книги« Аліса в Країні чудес ». В даному випадку Аліса має не одного, а двох прототипів з таким ім’ям: знайома Керрола і персонаж попередньої книги. Серед видавців одними з найбільш популярних залишаються ілюстрації Джона Теннієла. Керрол хотів особисто проілюструвати книгу, але техніка його малюнка перебувала на аматорському рівні, тому видавець Олександр Макміллан порекомендував йому звернутися до Теннієла. Ознайомившись з текстом,Теннієл погодився зробити до нього сорок дві ілюстрації: Льюїс Керрол наполягав саме на цій кількості. Умовою Керрола було – повна відповідність ілюстрацій його авторському баченню, але Теннієл, спочатку погодився з цією вимогою, незабаром змінив свою думку і виступив в якості повноправного учасника концепції оформлення книги. Існує велика кількість перекладів казки на різні мови світу. Літературні оглядачі і самі перекладачі відзначали, що казка Керрола багато в чому побудована на англійських гостротах і каламбурах, фольклорі, лінгвістичних і філологічних тонкощах.Льюїс публікував також багато наукових праць з математики під власним ім’ям. Одним з його захоплень була фотографія. Він займався фотографією самозабутньо і досяг великих успіхів у цьому важкому мистецтві. Він став першим з портретистів, хто привніс в фотографію природність і невимушеність. У його знімках відбивався його власний погляд на красу – він бачив її в тямущих і безпосередніх маленьких дівчатках, з якими дружив, для яких писав. У наші дні він визнаний одним з кращих фотографів вікторіанської епохи. Помер 14 січня 1898 р. у Гілфорді, графство Суррей. Похований там же, разом з братом і сестрою на Mount Cemetery. Характер Керрола відрізнявся непохитним наміром реалізувати свою мрію. Він працював цілими днями, не відриваючись навіть на нормальну їжу (протягом дня «в сліпу» перекушував печивом) і часто просиджуючи довгі безсонні ночі за своїми дослідженнями. Керрол, дійсно, працював як божевільний, але метою його роботи було як раз довести свій розум до досконалості. Він болісно усвідомлював себе замкненим у клітку власного розуму. Володіючи блискучим інтелектом, професійний математик і здатний лінгвіст, Керрол намагався саме за допомогою цих інструментів знайти вихід, ті самі заборонені двері в чудовий сад, які привели б його до свободи. Математика і лінгвістика – ось дві сфери, в яких Керролл ставив свої експерименти, езотеричні і наукові одночасно – дивлячись з якого боку подивитися. Доджсон видав близько десятка книг з математики та логіки, залишивши в науці свій слід, але прагнув він набагато більшого . Гра словами і числами була для нього війною з реальністю здорового глузду – війною, в якій він сподівався знайти мир вічний, нескінченний, неминущий. Як з’ясувалося згодом, в XX столітті, в своїх математичних, логічних і лінгвістичних студіях професор Доджсон передбачив пізніші відкриття в математиці і логіці: зокрема, «теорію ігор» і діалектичну логіку сучасних наукових досліджень. Керрол, який мріяв повернутися в дитинство, повернувши час назад, на ділі випередив науку своєї епохи. Але так і не досяг своєї основної мети. Блискучий, досконалий розум Доджона-математика і логіка страждав, не в силах подолати прірву, яка відділяє його від чогось, принципово незбагненного розумом. Оточуючі (частина середовища) вважали Доджона-Керрола людиною з дивацтвами, трохи несповна розуму. А він знав, наскільки божевільні і химерні всі інші – люди, які «думають» словами, в той час як ті грають в «королівський крокет» в їх власній голові. «Все тут не при своєму розумі, і ти, і я», – каже Чеширський Кіт Алісі. Список літератури Кэрролл, Л. Алиса в Зазеркалье: сказка /Льюис Кэрролл; пер.с англ. и предисл. В.Л.Орла. – М.: Дет.лит., 1981. – 144 с.: ил. Керрол, Л. Аліса в Країні Див / Льюїс Керрол. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. – 262 с. – (Книги, які здолали час). Кэрролл, Л. Алиса в стране чудес: сказка, рассказанная Б.Заходером /Льюис Кэрролл. – М.: Махаон, 2010. – 160 с.: ил. – (Сказочные истории). Кэрролл, Л. Аня в стране чудес: автор. перев. с англ. В.Набокова /Льюис Кэрролл. – М.: Сов. композитор, 1991. – 80 с. Кэрролл, Л. Логическая игра / Льюис Кэрролл; пер. с англ. . – М.: Наука, 1991. – 192 с. Кэрролл, Л. Приключения Алисы в стране чудес. Зазеркалье /Льюис Кэрролл; Оскар Уайльд Сказки. Редьярд Киплинг Сказки. Маугли. – М.: Правда, 1989. – 560 с. Кэрролл, Л. Сильвия и Бруно : роман / Льюис Кэррол; пер. с англ. – М.: Альфа- книга, 2011. – 498 с.: ил. – (Иллюстрированное издание). Кэрролл, Л. Сквозь зеркало и что там увидела Алиса или Алиса в зеркале /Льюис Кэрролл; пер.с англ. и ком. Н.М. Демуровой. – М.: Книга, 1986. – 396 с.

Більш детально: http://younglibzp.com.ua/lis-kerrol-do-185-richchya-vid-dnya-narodzhennya-anglijskogo-pismennika-matematika-filosofa-fotografa/
© Запорізька обласна бібліотека для юнацтва

27 січня - Всесвітній день пам'яті жертв голокосту

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту із 2005 року, коли була ухвалено відповідну резолюцію Генеральної Асамблеї ООН. У ній стверджувалося, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Україна приєдналася до цього документа у 2012 році і разом зі всім світом почала відзначати пам’ять про цю сумну подію.

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Із вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводилися військовими і поліцією окупаційної нацистської влади. Близько півтора мільйона євреїв знищено нацистами на території нашої країни. Це – чверть усіх жертв Голокосту, який є злочином проти всього людства.

УКРАЇНА ЄДИНА , День Соборності України

22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна щороку відзначає День Соборності. Офіційно в Україні свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

Акт Злуки увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це була основоположна подія для українського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.

Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (далі – УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР) в одну державу. Внаслідок невдач Української революції 1917-1921 років державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття українці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі.

Є низка значень терміну “соборність”. Найбільш вживані з них: об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави.
У 71-у річницю Акта Злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центрально-Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель України. Понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва. Акція засвідчила, що українці подолали страх перед комуністичною партією і готові протистояти тоталітарному режиму. 31 рік тому ця подія стала провісником падіння СРСР і відновлення незалежної України.

Учні 4-В класу, класний керівник Белкіна Н.В. відвідали Медіатеку ліцею. Учні переглянули відеофільм до Дня Соборності України. 

 

Зимові свята продовжуються...

 

Зимовий цикл українських свят:

19 грудня - День Святого Миколая
22 грудня - День святої Анни
25 грудня - Спиридона Сонцеворота
1 січня - Новий рік. Новорічна коляда
6 січня - Святвечір
7 січня - Різдво Христове
13 січня - Меланки (Маланки), Щедрий вечір, щедра кутя
14 січня - Новий старий рік та свято Василя
18 січня - Голодна кутя або Другий Свят-вечір
19 січня - Свято Водохреща (Йордан)
20 січня - Івана Хрестителя
Коли і кому годиться колядувати, щедрувати та посівати
Колядування

Як твердять фольклористи, колядувати можна, починаючи від Святвечора – 6 січня – аж до 15 лютого, тобто до свята Стрітення.

Щоправда, найпоширенішим для колядок є час напередодні Різдва: як тільки на небі являється перша зірка – розпочинається Свята Вечеря, а ближче до її завершення діти й підлітки збираються гуртом і йдуть вітати всіх колядками з народженням Христа.

Колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдасться, але поколядувати під квартирами сусідів можна.

На початку слід запитати господарів, чи можна колядувати. Якщо вам відмовили – мовчки, без образ, підіть.

Колядки співаються повільно, протяжно. Рядки, які повторюються (рефрени), варто таки повторювати. Якщо ви не вмієте співати колядки, попросіть, щоби вам хтось допоміг вивчити кілька нескладних, таких, щоби ви могли їх «потягнути».

Кожна колядка має завершуватися віншуванням – побажанням родині достатку, але під цим розуміється, щоби родина була здоровою, щоб родили добрі врожаї, велася худоба, були мир, добро і злагода.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Кладіть паляниці з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що перший празник – Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що другий празник – Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що третій празник – Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився…

На жаль, сьогодні колядування часто зводиться лише до грошової винагороди, а тому діти намагаються якомога швидше проспівати колядку, щоб тільки отримати гроші. Спробуйте пояснити своїй дитині, що суть колядки – у добрих побажаннях, святковому настрої. А колядників обдаровуйте не грошима, а тим, як це робили раніше – цукерками, яблуками, горіхами… У будь-якому випадку, пам’ятаймо, що колись кожна українська родина вважала за честь, що колядники її не оминули і прийшли привітати з Різдвом.
Щедрування

Щедрівки, як і колядки, величають господаря, господиню та їхню родину, зичать достатку, багатого врожаю, приплдоду худоби, доброго роїння бджіл.

Щедрують із вечора до півночі в переддень Святого Василя, чи, як ще кажуть – Старого Нового року, тобто 13 січня.

За християнським календарем – це також день преподобної Меланії. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарям про урочистості та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Меланки.

Зранку цього дня господині готують другу обрядову кутю – щедру. Крім того, печуть млинці, пироги з сиром, варять вареники, щоб було чим гостити щедрувальників. На столі цього вечора також буде і скоромне – ковбаси, холодець, шинка.

До речі, щедра кутя є в основі багатьох звичаїв. Щоб помиритися, сусіди йшли одне до одного зі щедрою кутею, аби зустріти у злагоді Новий рік. Парубок, якому до того дівка викотила гарбуза, вдруге засилав сватів, сподіваючись на згоду.

Звечора до півночі щедрувальники обходять оселі. Щедрують переважно дівчата. А парубоцькі гурти «водять Меланку». Хлопці, вбрані у Меланку й Василя, Цигана, Смерть, Козу та інших персонажів, висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками.

Кожна щедрівка має неодмінний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

На цілий світ відомий «Щедрик» – щедрівка в геніальній обробці Миколи Леонтовича. Її виконують в Україні, мало не всіх країнах світу, а в Америці, Британії, Канаді вона стала лейтмотивом Різдва у багатьох відомих кінофільмах.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка…
Посівання

Наступного дня, 14 січня – на Василя – щойно починає світати, йдуть посівати зерном. Збіжжя беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Завітавши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх із Новим роком та святом Василя:

Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
На щастя, на здоров’я, на Новий рік,
Щоб вам вродило краще, ніж торік!
Коноплі під стелю, а льон до коліна,
Щоб вам, господарі, голова не боліла!
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!

Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, щастя до хати приносять лише хлопці, тому посівати дівчатам не годиться.

Посівальники завжди були бажаними гостями, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. А найщедріші дарунки діставалися тому, хто увійшов до оселі першим.



Джерело: ridna.ua