Історія Новорічних листівок
Відомо, що аналоги сучасних вітальних листівок китайці використовували понад тисячу років тому. Але спершу на них указувалось лише ім’я людини, яка нанесла візит господарю дому, але не застала його на місці.
Спочатку з’явились написи, що супроводжували новорічні подарунки, а потім – і власне вітання. Найчастіше бажали щастя, здоров’я, довголіття і благополуччя.
Прообразом сучасної святкової листівки слід вважати середньовічні гравюри, присвячені народженню Ісуса Христа.
Гравюра на дереві XVIст., прообраз різдвяної листівки. Підпис латиною: Я— Христос Дитина, народжена від чистої Діви. Смертний, нехай новий рік для тебе буде щасливим.
У XV ст. у Німеччині практикувалось дарування рідним Andachtsbilder, свого роду вітальної листівки з малюнком Немовляти і надписом «Ein gut selig jar» («Доброго і благословенного року»). У Нідерландах у XVI ст. були поширені «sanctjes» (буквально «святий»), своєрідні листівки із зображенням Святого Миколая. Ще більше наблизили появу листівок так звані «Шматочки Різдва», які робили на початку XVIII ст. школярі. На великому папері з вигравіюваними (з 1820 року кольоровими) краями вони писали батькам привітання зі святом, щоб показати, наскільки добре покращився їхній почерк за останній рік. У XIX ст. зароджується традиція надсилати вітання поштою.
Перша масова листівка була випущена 1843 року в Лондоні на замовлення Генрі Коула за ескізом ілюстрації Джона Коллкотта Горслі. Ідея припала до душі споживачам. Було надруковано партію карток, що складалась з 2050 примірників.
З тих пір звичай вітати своїх близьких і друзів з Новим роком поштовими листівками завоював весь світ.
1898 року російська Община Святої Євгенії за акварельними малюнками відомих петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок з 10 штук накладом у 10 тис. примірників.
Серед них Іллею Рєпіним була підготовлена поштівка «Запорожець», яку, напевно, слід вважати першою «українською» різдвяною листівкою. Щоправда, у сучасному розумінні її важко назвати різдвяною, оскільки на ній відсутні будь-які ознаки святкової картки. Тут зображений запорізький козак з люлькою, а майже 2/3 частини залишено для написання привітання.
Хронологічно відтворити всі періоди появи та розвиту мистецтва різдвяної листівки в Україні майже неможливо. Так, наприклад, не збереглися українські листівки періоду 1895 — 1900-х років. Однак, точно відомо, що першим за справу створення листівок береться український митець Осип Курилас. Уже на початку 1901 року з’являється оформлена ним серія карток, видана Н. Джулинським, що ілюструє церковні та народні пісні.
Вже з 1902 року на західноукраїнських землях з’являються повноцінні святочні листівки, намальовані українськими митцями.
На вітальних листівках традиційно містили сюжетне зображення або символічні мотиви свята — зірка, ясла зі святим Немовлям на сіні, Марія з Ісусом, ангели, пастушки, Йосип та волхви, а також тварини (віл, віслюк, вівці). Художники часто вводили елементи пейзажу, архітектури та різні побутові деталі.
На початку ХХ ст. святкові листівки друкувались у кількох видавництвах, зокрема видавництві Якова Оренштайна, «Галицька накладня» в Коломиї, львівських видавництвах «Союзний базар», «Українська преса», «Русалка», «Преса», «Українське мистецтво» та ін..
Водночас українці використовували іноземні картки, на яких умільці друкували вітання українською мовою.
Після революції нова епоха породила і нові листівки, настав період войовничого атеїзму і викорінення релігії. В СРСР різдвяні поштівки були заборонені і замінені на новорічні. Перші радянські вітальні листівки кустарного виробництва з'явились у 1920-х роках.
Випуск листівок на державному рівні розпочався під час німецько-радянської війни.
У грудні 1941 року видавництво «Искусство» підготувало спеціальну серію поштівок патріотичної тематики. Надписи мали надихати бійців Червоної на перемогу у війні: «З Новим роком, товаришу фронтовик! У 1942 році бажаємо тобі нових подвигів і повної перемоги над ворогом. Смерть німецьким окупантам», «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!», «З Новим роком, товариші бійці, командири і політпрацівники! В ім'я Батьківщини вперед, на повний розгром ворога!» тощо.
Листівки післявоєнної доби мали виконувати агітаційно-пропагандистську функцію. На них прославлялись досягнення Радянського Союзу.
У 1950-ті роки характерними були зображення радянської символіки, Красної площі, башт Кремля, машин, вітрин магазинів, подарунків. Пізніше традиційними персонажами листівок окрім Діда Мороза стали Снігуронька, сніговик, діти, лісові звірята.
Разом з новорічними мотивами з'являються сюжети на тему освоєння космосу та розвитку техніки. Дід Мороз малюється як активний учасник державного і громадського життя: він літає у космос, будує БАМ, працює на ЕОМ, готується до Олімпіади.
У 1960-х роках із Прибалтики поширюються фотолистівки з ялинкою, шампанським. Згодом набуває популярності фотомонтаж з ялинковою гілкою, новорічними кульками і палаючою свічкою.
З середини 1970-х стає типовим сюжет «П'ять хвилин до Нового року». Нарешті, у 1990-х роках на вітальних картках з'являються тварини-символи східного гороскопу.
В УРСР поштівки відрізнялись від загальносоюзних переважно аполітичним змістом та українськими привітаннями: «З Новим роком!», «Вітаємо з Новим роком!» тощо.
Відродження різдвяних листівок в Україні відбулося з кінця 1980-х років. На поштівку повертаються сюжети народження Христа, зображення церкви, Віфлеємської зірки, дідуха, колядників тощо.
З роками у різних країнах склались і свої національні традиції. В Японії, наприклад, існує традиція дарувати перед Новим роком листівки із зображенням тварини, які відповідають цьому року за східним календарем. Такі новорічні листівки ("ненгадзьо") жителі Країни Сходу Сонця посилають один одному сотнями. В них прийнято дякувати своїм родичам та знайомим за все хороше, що трапилось у році, який відходить, і висловлювати надію на продовження добрих відносин у подальшому.
В Австрії дуже поширений звичай посилати новорічні листівки із національними символами щастя. На таких поштових картках як правило зображені сажотрус, чотирилиста конюшина і свиня.
Однак, що б не було зображено на новорічній листівці, у людини, котра взяла її до рук, народжується відчуття свята, дитинства та дива.
Шкода, що тепер перед Новим роком наші поштові скриньки вже не завалені привітаннями, як у колишні часи, коли кожна людина, яка себе поважає, іще задовго до бою курантів, щиро підписувала двадцять і більше новорічних листівок рідним, друзям, знайомим. Ми лишили себе задоволення перебирати вміст коробки з пам’ятними вітальними листівками, як це робили наші рідні. Але виправити цю ситуацію ще не пізно.
