* ЗОРЯНИК *: лютого 2019

суботу, 23 лютого 2019 р.

1 березня - Всесвітній день котів

Мало знайдеться в світі людей, байдужих до цих милих, грайливих, ласкавих і дуже розумних домашніх тварин. Йдеться, звичайно ж, про котиків. Ці симпатичні, лагідні тваринки, міцно зайняли своє місце у житті людей. Фелінологи (дослідники котів) стверджують, що у світі сьогодні налічується 256 видів котів, які, безумовно, доповнюють затишок у всьому нашому житті.

Коти супроводжують нас з давніх-давен. Згадайте народні пісні, оповідки, казки – кіт в них виступає в ролі оберегу сім’ї, захисту дітей, молодших членів сім’ї.

У колискових піснях саме кота ми кличемо глядіти за немовлятками – навіть донедавна зберігався звичай перед тим, як дитину покласти у візочок, туди клали кішку «щоб дитині був спокійний сон»; у весільних обрядових піснях кіт відіграє важливу роль, тож вважається, що за тиждень до весілля потрібно всіх зустрічних котів запрошувати до себе на весілля, а перед шлюбною ніччю спекти спеціальний хліб, яким пригостити свого (або сусідського) кота; найпопулярніша традиція, яка збереглась до наших часів – перед новосіллям впускати в дім кішку: вважається, що там, де вона вляжеться, добре ставити ліжко.

найкращі книги про кішок

1. "Мирські види кота Мурра" Ернест Теодор Aмадей Гофман

Класичний "хвостатий" твір, сатиричний роман видатного німецького письменника вийшов у 1819-1821 у двох томах. Критики стверджують, що «кожен день ставлення кішки Mурри, є фрагментами біографії автора. Це вершина творчості Гофмана. Історія не без гіркої іронії і сатири, тому і залишається актуальним твором і для сьогодення.

2."Без прикрас" Террі Пратчетт.Кішка від А до Я, без прикрас та перебільшення. Террі Пратчетт з його звичайною іронією показує у цій книзі читачам світ домашніх тварин і їхніх диких родичів, переговори про основні закони kotoustrojstva, про правила, вони, і вони не підкорятися нам. Чудові ілюстрації художника-графіка.

3. "Дьюї. Кіт із бібліотеки, який потряс весь світ, Вікі Майрон"

4. "Щоденник кота Шашлика" Aлекса Экслера

5. «Щоденник кота вбивці» Енн Файн

6. "Кіт всередині" Уільям Берроуз

Історія відносини між людиною і твариною, про жорстокість по відношенню до кішок і інших колишніх домашніх тварин, закінчується по філософські: "Ми кішки всередині. Ми кішки, які не можуть ходити самостійно і у нас є тільки один притулок».

7. "Кіт, який знає 14 історій» Ліліан Джексон Браун

Книга є представником сучасних детективів.

8. "Кіт Саймона сам по собі," саймон Tофілда

Комікс завоював серця десятки тисяч інтернет-користувачів; версія для друку, на основі анімації, чудовий подарунок для любителів сучасного карикатури і тонкий гумор. У цьому творі - історія Кота, який сердиться на свого господаря і пішов у пошуках кращого життя. Книга гарантовано підніме настрій, викликає сильне бажання, щоб взяти свого улюбленця до будинку:)

9. "Ваш покірний слуга кіт" Soseki Нацуме

“Ваш покірний слуга кіт” є одним з найвідоміших романів засновника сучасної японської літератури. Книга була написана на рубежі 19 і 20 століть. Головний герой - кіт, який, вислухавши розмови майстра і його гостей на новомодній течії сучасної думки, зокрема, про індивідуалізм, уявив себе незвичним. Підтекст книг: "Не всі люди, люди".

Небесна сотня

День Героїв Небесної Сотні — пам'ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні.Цього дня 2014 року під час Єврореволюції на Інститутській вулиці у Києві силові підрозділи режиму Януковича розстрілювали протестувальників. Всього за день було до ста жертв, яких назвали «Небесною Сотнею». О 22:17 Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України», низка представників влади заявили про перехід на бік народу. День 20 лютого став переломним у ході подій Революції гідності.
Докладніше: Протистояння в Україні 18—21 лютого 2014 року

30 річниця виводу військ із Афганістану.

Щорічно 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам’ятна дата приурочена до роковин виведення радянських військ з Афганістану у 1989 році.

Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента Кучми на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів.

Афганська війна (1979-1989) була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу та стала однією з вагомих причин його краху. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна а через два роки не стало і імперії.

За десять років неоголошеної війни на поле бою було відправлено більше 160 тисяч українців — кожен 4-й з 600 тисячної армії. Згідно статистики всього у війні загинуло близько 15 тисяч вояків, з них майже 4 тисячі українці. 72 українських вояка зникли безвісті. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, пів тисячі жінок стали вдовами, 711 дітей стали сиротами. Більше 8-ми тисяч українців отримали поранення, з них 6 тисяч залишилися інвалідами. Це ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля.

На сьогодні в Україні налічується близько 150 тисяч ветеранів Афганістану. Мало хто з них сподівався, що за 25-ть років життя на Батьківщині обернеться гіршим страхіттям, і доведеться на власній землі воювати з недобитками імперії.

Крім афганців в цей день вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. На даний час в Україні налічується 330 тисяч ветеранів радянських війн, включно з Афганістаном, та 37 тисяч військових, що виконували миротворчі місії після 1992 року. В період незалежності в миротворчих операціях за межами України загинуло 49 військових.

З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від азійських загарбників, багато з них нажаль загинуло.

Всього в цей скорботний день Україна вшановує своїх синів, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.

ВІЧНА ЇМ ПАМ’ЯТЬ!

Джерело:

14 лютого - День закоханих

День святого Валентина

День Святого Валентина (Валентинів день, День Закоханих) — щорічне свято, яке припадає на 14 лютого. Назва походить від святого Валентина, якого згадує цього дня під час літургії Католицька церква.

Історично-релігійне підґрунтя

Святий Валентин

За легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.) й поруч з основним покликанням займався природничими науками та медициною.

Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, попри цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, прийма́чка якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.

Але щонайменше троє святих Валентинів були римськими мучениками. Один був священиком і лікарем у Римі, другий — єпископом у Терні (Італія), третій жив у Єгиптіприблизно у 100–153 роках. Останній був одним із кандидатів на пост римськогоєпископа (тобто Папи), у своїх проповідях звеличував цінності шлюбу як втілення християнської любові. Про обставини його смерті і про місце поховання практично нічого невідомо.[1]

Римський Валентин загинув 269 року (часи імператора Клавдія II), тернійський — 197-го. Обидва були поховані на одному цвинтарі (поблизу сучасних воріт Порта дель Пополо у Римі, які тепер часто називають «воротами Святого Валентина»). Останки першого Валентина (римського священика і лікаря) згодом зберігалися в одній із церков Рима. 1836 року Папа Римський Григорій XVI передав останки церкві в Дубліні, де вони зберігаються досі. Останки другого Валентина нині перебувають у базиліціСвятого Валентина в Терні — місті, де він колись був пастирем.[2]

Вважається, що День Святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій (на честь бога Фавна; за іншою версією, на честь богині шлюбу, сім'ї Юнони), який відзначався щороку 14 лютого. Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням Папи Римського Геласія I.

Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарлю. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в'язниці віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.[2]

Втім, у Римо-католицькій церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.

Загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. 1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів. Однак в сучасних календарях РКЦ (наприклад, видавництва «Кредо») 14 лютого відзначено як день пам'яті св. Валентина. Також 14 лютого римо-католики відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.[2]

З інтерв'ю представника РКЦ: капуцин о. Костянтин Морозов, після історичного екскурсу та справедливої критики комерціалізації та вульгаризації Дня святого Валентина (як і багатьох інших свят та щоденного побуту), у своїх розмірковуваннях, яким може бути цей день, визнає, що сьогодні важко сказати, що Валентинів день є у всіх проявах суто християнським днем. Але отець Костянтин пропонує подивитися на справу з іншого боку: може, вона має якесь добре зерно, на яке вразливе сьогоднішнє суспільство? У багатьох країнах цей день сприйнявся більшістю суспільства, народжуються нові звичаї, у кожній країні Валентинів день має свої особливості. Християни завжди намагалися якимось чином «освятити» те, що було добре у язичників. Можливо, припускає о. Костянтин, і сьогоднішнім християнам слід побачити у дні святого Валентина не тільки численні зловживання, яких насправді не бракує, але й велику спрагу світу молодих людей духовної, великої і передусім справжньої любові, яку сьогодні так важко знайти. Адже християни завжди були експертами від любові, як це доводить історія: історія мучеників, історія святих, які любили насправді. Відтак, о. Костянтин висновує, що «сьогодні нам потрібні нові святі Валентини, які вчинять чудо прозріння для сучасного світу, які подарують своє серце іншим, які зможуть сказати щиро, без тіні пожадання: „Я твій, твій Валентин!“, зможуть показати справжнє джерело любові і перемінити світ… наш світ!»

Цікаво, що навіть не всі протестанти проти відзначання Дня св. Валентина. Так, на думку пастора Української Християнської Євангельської Церкви Олександра Анфіногенова, свято закоханих все ж потрібне. Ось як він обґрунтовує це: сучасний світ, в якому ми живемо, переповнений подіями. Але у цьому «безумному, безумному, безумному світі» люди відчувають нестачу родинних і особистих подій. Ми погрузли в побуті, роботі, служінні, проблемах. Є заведений порядок, є звичні приємні і не дуже обов'язки. Але подій в родинних хроніках все менше і менше. Як говорив герой улюбленого у всіх сім'ях фільму: «В нас пропав дух авантюризму, ми перестали лазити у вікна до улюблених жінок, ми перестали робити великі хороші дурниці». Тому О.Анфіногенов вважає, що «день святого Валентина — це закріплена в календарі можливість зробити все не так, це ухвалений суспільством шанс справжній події увірватися в чийсь уповільнений побут, це виклик нашій емоційній байдужості. День Валентина — прекрасна нагода для чоловіків практикуватися в романтичних подвигах, які так чекають від них дружини»

У давні часи природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, якого того дня вшановувала Церква (наприклад, на Спаса достигають яблука тощо). Відповідно, на час, коли відзначають день св. Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару — дівчина вибирала собі хлопця, а той у відповідь обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї.[3]
Святкування в різних країнах[ред. | ред. код]

Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Молоді люди клали до мішечка відповідну їхньому числу кількість квитків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожен виймав один такий квиток. Дівчина, ім'я котрої діставалось таким чином юнакові, ставала на наступний рік його «Валентиною», а він — її «Валентином». Це передбачало на цілий рік відносини між молодими людьми, подібні до тих, що, за описом середньовічних романів, були між лицарем та його «дамою серця» (скрізь супроводжував її, складав їй сонети, грав на лютні тощо). Про цей звичай згадує у своїй знаменитій пісні шекспірівська Офелія. Ймовірно, він є ще дохристиянського походження. Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг.

В Англії існувало повір'я, за яким перший чоловік, що його зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином — хотілося їй того чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли зі зав'язаними очима.

Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов'язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають — «солодкий».

Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір'ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.

Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають цього дня всі лікарні червоними стрічками, а в каплицяхпроводять спеціальне Богослужіння.

В Японії на День св. Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад. Японці вважають, що тільки солодкий шоколад здатний передати силу кохання. Саме свято в Японії з'явилось після Другої світової війни. Якщо порівнювати це свято з українським, то в Японії дівчата докладають більше зусиль, аніж хлопці. Так кожна дівчина сама повинна приготувати для коханого шоколадні цукерки і подарувати їх. Навіть при бажанні подарувати коханому в цей день інший подарунок, вона зобов'язана поєднати його з чорним шоколадом або цукерками.

Така традиція склалась завдяки одному підприємцеві, який випустив до дня Святого Валентина багато шоколадних солодощів у вигляді серця з написом — 14 лютого. В Японії є й друге свято для закоханих, яке святкують 14 березня — Білий день. У це свято хлопці дарують дівчатам білий шоколад та інші кондитерські вироби. У День святого Валентина японські жінки дарують чоловікам шоколад, ці солодощі бувають двох видів:
giri-choco, його дарують його друзям, колегам і рідним чоловічої статі. Цей подарунок не має любовного підтексту і сприймається як люб'язність.
hon-mei — дарується лише коханим.