День Героїв Небесної Сотні

20 лютого 2016 року Україна відзначає 

День Героїв Небесної Сотні.

Це день вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні. Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати.

В бібліотеці гімназії пройшли 17 лютого голосні читання поетичної енциклопедії  " Герої Майдану". Матеріали зібрані в теці та знаходяться на виставковій полиці абонементу. 

15 лютого - День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів

Афганська війна 1979-1989 рр..




15 лютого 1989 з Афганістану було виведено останній колона радянських військ. Саме в цей день командувач 40-ю армією генерал-лейтенант Б.В. Громов останнім з обмеженого контингенту радянських військ перейшов міст через Аму-Дар'ю, яка розділяла СРСР і Афганістан. Тривала більше 9 років війна, через яку пройшли понад 700 тисяч радянських військовослужбовців, завершилася.
Війна поламала життя багатьох молодих хлопців. Але, незважаючи ні на що, вони чесно виконували громадянський обов'язок, даний вітчизні, залишалися вірними присязі до кінця. «Гарячі точки» з гордістю показали, що наші хлопці гідні героїзму батьків і дідів, які перемогли фашизм у роки Великої Вітчизняної війни.

Ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх рідних і близьких, своїх чоловіків і дітей, а так само віддаємо шану всім учасникам тих подій.
Афганська війна 1979-1989 рр..

Війна комуністичного уряду Афганістану і вторглися в країну радянських військ проти ісламських повстанців. Після Другої світової війни Афганістан, мав статус нейтральної держави, фактично знаходився у сфері радянського впливу. Співпраця з СРСР було дуже тісним. У країні постійно знаходилася велика кількість радянських фахівців, а багато афганців навчалися в радянських вузах. У 1973 році в Афганістані була повалена монархія. У результаті перевороту до влади прийшов брат останнього короля Закір Шаха Мухаммед Дауд, що встановив президентську диктатуру. На відносинах з СРСР зміна режиму ніяк не позначилася. А ось повалення й вбивство Дауда в ході перевороту 27-28 квітня 1978 військовими частинами, вірними прокомуністичної Народно-Демократичної Партії Афганістану (НДПА), стали прологом до багаторічної кровопролитній війні, що продовжується в Афганістані і до цього дня. Радянська сторона безпосередньо не брала участь у перевороті, але знаходилися в країні військові радники знали про його підготовку, але не отримали наказу попередити Дауда.Навпаки, представники КДБ дали зрозуміти керівникам перевороту, що в разі успіху визнання і допомогу гарантуються. НДПА була нечисленною партією інтелігенції. До того ж вона розкололася на дві ворогуючі фракції: "Хальк" ("Народ") і "Парча" ("Знамя"). Який став президентом лідер "Хальк" поет Hyp Мухаммед Тарак розпочав у країні інтенсивні перетворення. Іслам перестав бути державною релігією, жінкам дозволили зняти чадру і допустили до освіти.

Була проголошена кампанія по ліквідації неписьменності, аграрна реформа, початок колективізації. Все це викликало невдоволення мусульманського духовенства і знаті. Афганське суспільство, за винятком тонкої прошарку городян, залишалося по суті феодальним і не було готове до радикальних перетворень. Серед основного населення - пуштунів ще зберігалася родо-племінна структура і особливо впливові були вожді племен. Іслам оголосили релігією, що відбиває лише інтереси "експлуататорських класів", проти духовенства розгорнули терор. Чи не краще довелося і пуштунським племенам, яких намагалися роззброїти (традиційно всі пуштуни носили зброю), а племінну верхівку позбавити влади і навіть знищити. Селяни відмовлялися від надаваних земельних наділів, так як не мали коштів їх обробляти, а держава не в змозі було ці кошти надати. Вже з літа 1978 збройний опір нової влади стали чинити прихильники ісламського фундаменталізму, які воювали ще проти Дауда. До них приєдналися ополчення пуштунських племен. До того часу загострилися відносини Тарак з парчамістамі, багато з яких були страчені. 5 грудня 1978 був укладений радянсько-афганський договір про дружбу, добросусідство і співробітництво, що передбачає взаємодопомогу сторін у віддзеркаленні зовнішньої загрози. Поступово адміністрація Тарак, незважаючи на терор, дедалі більше втрачала контроль над країною. У сусідньому Пакистані виявилося близько 2 мільйонів афганських біженців. У зв'язку з невдачами різко загострилися відносини президента з другим чоловіком у фракції "Хальк" - прем'єр-міністром Хафізулла Амін, який користувався впливом в армії. Амін був більш рішучим керівником і намагався зміцнити слабку владу пошуком союзників серед різних соціальних та етнічних груп (і Амін, і Тарак були пуштунами).

Але Москва вирішила зробити ставку на Тарак і порадила йому усунути суперника. У Кремлі сподівалися знайти в Афганістані плацдарм для кидка до Індійського океану.У сусідньому Пакистані жили споріднені афганцям племена пуштунів і белуджів, і керівники НДПА пред'являли територіальні претензії до сусіда, розраховуючи при підтримці СРСР зайняти більшу частину пакистанській території. Генерал Д.А. Волкогонов згадував, що 8 вересня 1978 року в президентському палаці охорона Тарак спробувала вбити Аміна, але загинув тільки його охоронець Амін уцілів, підняв вірні частини кабульського гарнізону і змістив Тарак. Незабаром невдалого президента задушили. Амін підсилив терор, але мети не досяг. Його вирішили прибрати. І Тарак, і Амін неодноразово зверталися до СРСР із проханням направити в Афганістан війська.

Мова йшла про невеликі підрозділи, покликаних, зокрема, забезпечити охорону афганських керівників і допомогти вести операції проти повстанців-моджахедів. У Кремлі вирішили інакше. 12 грудня 1979 Політбюро схвалив усунення Аміна і подальший введення радянських військ в Афганістан Агенти КДБ підсипали Аміну отруту в їжу. Нічого не підозрюючи радянський лікар витягнув диктатора буквально з того світу Тоді в справу пішла спеціальна група КДБ "Альфа". Її бійці разом зі спецназом Головного розвідувального управління безперешкодно прибутку в афганську столицю нібито для охорони Аміна і в ніч на 27 грудня 1979 взяли штурмом президентський палац на околиці Кабула, знищивши Аміна разом з сім'єю, наближеними та кількома десятками солдатів охорони. Пізніше ТАСС оголосив, що диктатора вбили "здорові сили афганської революції".

Наступного ранку до Кабула стали прибувати радянські війська. Їх прибуття виправдовувалося зовнішньою агресією проти Афганістану, висловився на підтримку Пакистаном, Іраном, Китаєм і США афганських повстанців, і настійними проханнями "законних афганських властей". Ось із законністю вийшла неув'язка. Адже до радянського вторгнення "законною владою" був Амін, посмертно оголошений агентом ЦРУ. Виходило, що він сам запросив свою смерть, та до того ж був "не цілком законним", раз його довелося усунути і терміново замінити котрий повернувся в обозі радянських військ лідером фракції "Парча" Бабрак Кармаль. Радянська пропаганда так і не змогла виразно роз'яснити світової громадськості, хто ж саме запросив наш "обмежений контингент", чисельність якого часом досягала 120 тисяч чоловік. Зате в СРСР розпускалися чутки, ніби радянські солдати лише на кілька годин випередили американський десант, який повинен був висадитися в Кабулі (хоча на тисячу миль від Афганістану не було ні військ, ні баз США) Обмежений контингент не зміг змінити ситуацію в країні, хоча вже до початку 1980 року в країні виявилося 50 тисяч радянських солдатів і офіцерів, а в другій половині року контингент досяг своєї максимальної чисельності.

Більшість населення сприймало Кармаля як маріонетку, яка сидить на радянських багнетах. Таявшая від дезертирства афганська урядова армія утримувала за радянської підтримки лише столицю і провінційні центри. Повстанці контролювали сільську місцевість, гористу і важкодоступну. Моджахеди отримували допомогу від пуштунських племен Пакистану, а перекрити афгано-пакистанський кордон, що являла собою умовну лінію на пересіченій місцевості з безліччю гірських стежок, було практично неможливо Рятуючись від війни, в Пакистан та Іран пішло понад 4 мільйонів біженців Рейди радянських військ проти партизанів, як правило, не досягали успіху Моджахеди розчинялися в горах. Радянська 40-а армія несла втрати Повстанці обстрілювали радянські транспорти, нападали на невеликі загони і гарнізони. Деякі угруповання, зокрема концентруватися в Панджшерской долині армія таджицького польового командира Ахмад Шаха Массуда, вела успішні бої і з цілими дивізіями радянськими, неодноразово намагалися знищити "лева Панджшера".

До середини 80-х стала очевидна безперспективність радянського військової присутності в Афганістані. У 1985 року після приходу Горбачова Кармаль був замінений на колишнього главу служби безпеки д-ра Наджібулли, який мав репутацію жорстокого, але спритного людей, які сприймаються численну фракцію "Хальк". Він намагався знайти опору режиму як серед частини пуштунських племен, так і серед народностей півночі Тут, однак, він зміг спертися тільки на узбецьку дивізію генерала Рашида Дустума Кабульському уряд повністю залежало від радянської військової і продовольчої допомоги. США активізували допомогу повстанцям, почавши поставку їм зенітних ракет "Стінгер". Було збито кілька літаків і вертольотів і поставлено під сумнів абсолютну радянське панування в повітрі.

Стало ясно, що з Афганістану треба йти 14 квітня 1988 у Женеві було укладено угоду між Афганістаном, Пакистаном, СРСР і США про політичне врегулювання. Було оголошено, що радянські війська покинуть країну.

15 лютого 1989 командувач обмеженим контингентом генерал Борис Громов останнім перейшов прикордонну річку Пяндж. За офіційними даними, втрати радянських військ в Афганістані склали 14 433 військовослужбовців і 20 цивільних осіб загиблими, 298 зниклих без вісті, 54 тисячі поранених і 416 тисяч хворих. Існують і більш високі оцінки радянських втрат у 35, 50, 70 і 140 тисяч загиблих.Афганські втрати, головним чином серед мирного населення, були значно вищі. Багато кишлаки авіацією порівнювалися із землею, а жителі розстрілювалися як заручники за дії партизанів. Іноді говорять про мільйон загиблих афганців, але точно афганські втрати ніхто не підраховував Після виведення військ радянська сторона продовжувала надавати Наджібул-ле масовану військову допомогу Горбачов говорив: "Важливо, щоб цей режим і всі його кадри не були зметені дотла .. Нам не можна постати перед світом в одних трусиках або навіть без них ... " Після серпневого путчу і розпаду СРСР настала розв'язка У березні 92-го проти втратив радянської підтримки Наджібулли повстав Дустум і зайняв Кабул.

Колишній диктатор сховався в місії ООН У Афганістані почалася війна різних етнічних і політичних угруповань, раніше об'єднаних боротьбою з прорадянських режимів. Вона триває й досі. У 1996 році загони руху "Талібан", керованого учнями медресе і грунтуватиметься на пуштунські населення, зайняли Кабул. Наджібулли був схоплений в приміщенні місії і повішений. На початку 2000 року рух "Талібан" контролювало 90 відсотків території Афганістану, за винятком Панджшерской долини і деяких прилеглих до неї територій з переважно таджицьким населенням. В ході наступу, початого восени 2000 року, рух "Талібан" встановило контроль практично над всією територією країни, за винятком декількох внутрішніх анклавів і вузькою прикордонної смуги в деяких північних районах.

 

 Вічна СЛАВА загиблим воїнам - афганцям!

про Святого Валентина.

День святого Валентина в країнах Західної Європи існує шістнадцять століть. Але навіть давні язичницькі культури мали свята, присвячені коханню. Однак наша розмова про Святого Валентина. Під час правління Клавдія II в 269году армія Римської Імперії, що знаходиться постійно в стані війни, відчувала брак солдатів. Причиною цього вважали шлюби, легіонер, який  має сім'ю, не рвався брати участі в далеких військових походах  захищати інтереси імперії, а хотів залишитися вдома зі своєю сім'єю і піклуватися про неї. Щоб мати достатньо солдатів, імператор прийняв закон, за яким легіонер не мав право одружуватися. Але закохатися, молодим чоловікам заборонити ніхто не міг.

Проте в місті Терні жив священик Валентин, який, незважаючи на всі заборони, продовжував вінчати легіонерів. Він співчував закоханим солдатам, намагався помирити посварених закоханих, писав листи за неписьменних легіонерів і передавав їх коханим дівчатам, а так само відправляв подарунки та квіти. Коли про активну діяльність Валентина стало відомо імператору, священика заарештували і засудили до страти.

Більш ніж через два століття після загибелі Валентина, Римська католицька церква канонізувала його як мученика за християнську віру. 

Римський Папа Геласиус проголосив 14 лютого Днем святого Валентина.

У Західній Європі цей день стали відзначати з XIII століття, в США з середини XVIII століття, в Японії - з 30-х років XX століття. У цей день багато прагнуть вінчатися, прийнято вважати, що такі шлюби міцні і щасливі. У цей день прийнято дарувати один одному подарунки. Ця традиція зародилася давно і збереглася до сьогоднішнього дня. Так на початку минулого століття в Америці було прийнято посилати улюбленим марципани, в Японії кохані дарували шоколад. Французи дарують коштовності, данці посилають один одному засушені білі квіти і валентинки без підпису. В Англії молоді дівчата проводять своєрідне ворожіння в цей день. Вони встають на зорі, і близько вікна розглядають чоловіків, що проходять. Перший чоловік, якого вона зустріне - її майбутній чоловік. Подібним чином в день святого Валентина ворожила шекспірівська Офелія. Дещо по-іншому ворожать в цей день молоді мешканки Дербширі, дівчата дванадцять разів обходять навколо церкви, після цього вона повинна зустріти судженого. Неясно кого вона могла зустріти пізньої ночі  близько церкви, але традиції в Англії дуже сильні. Крім цього у річки та водойми молоді англійки кидають клаптики паперу з написаними чоловічими іменами, папірець, який спливав першим, вкаже на ім'я майбутнього  чоловіка.

Але не у всіх країнах вітається це миле свято. Деякі мусульманські країни не визнають його, а в Саудівській Аравії він і зовсім заборонений. Порушення заборони карається високим штрафом.

Не будемо говорити про сумне, в нашій країні це свято не заборонене і стає все більш популярним рік від року. Ось і цього року в гімназії працювала пошта закоханих, хлопчики знеяковіло підкладали дівчаткам валентинки із привітанням. Більшість дівчат посміхалися від кількості отриманих привітань. Це так добре, коли товариші тебе не тільки поважають, а й люблять!

7 лютого 205 років від дня народження Чарлза Діккенса

Англійський письменник (1812-1870), один із найпопулярніших романістів вікторіанської епохи, відомий політичний агітатор. Деякі критики називали Діккенса майстром прози та хвалили за численних унікальних персонажів і яскраве зображення суспільства, інші ж звинувачували його в надмірній сентиментальності, незвичайних подіях та гротескних образах


Народився 7 лютого 1812 в Лендпорті поблизу Портсмута в сім’ї службовця фінансового управління морського відомства.
З 1817 по 1823 родина Діккенса проживала в місті Четем, де Чарльз почав відвідувати школу. Ці роки він згодом називав найщасливішими у своєму житті.
Кінець безтурботному дитинству поклали фінансові неприємності, через які батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу.
1824-1826 − роки навчання в приватній школі “Академія Веллінгтон-Хаус”.
1827 − вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору.
У 1828 р − влаштувався вільним репортером в судову палату, а в 1832 г. − парламентським кореспондентом.
У 1833 р в щомісячному журналі письменник надрукував свій перший нарис – “Обід на Поплар-Вок”, підписаний псевдонімом “Боз”.
1836 − опублікував перші розділи роману “Посмертні записки Піквікського клубу”, що мали великий успіх у читачів.
У тому ж році Діккенс одружився з дочкою юриста і журналіста Дж. Хогарта Кейт, з якою він створив велику багатодітну родину (в них було 10 дітей), але так і не випробував подружнього щастя, вони розлучилися 1868.
837-1841 рр. − Виходять в світ знамениті романи Ч. Діккенса: “Пригоди Олівера Твіста” (1839), “Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі” (1839), “Лавка старожитностей” (1840) і ін.
У 1842 р письменник здійснив подорож в США, під час якої пережив глибоке розчарування в американській демократії та американському способі життя. Ці враження знайшли відображення у романі “Мартін Чезлвит” (1844). Потім з’явився цикл “Різдвяні повісті” (1848), романи “Домбі і син” (1848), “Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим” (1850).
У 1850-ті рр. − були написані романи “Холодний дім” (1853), “Важкі часи” (1854) і “Крихітка Дорріт” (1857).
Деякий час Діккенс працював редактором журналу “Домашнє читання”, в якому друкував власні твори.
Після конфлікту з видавцями він заснував аналогічний журнал “Круглий рік”.
З 1858 письменник виступав з публічними читаннями своїх творів. Ці читання стали легендарним явищем європейського культурного життя.
1860-і рр. − працював над романами “Великі сподівання” (1861), “Наш спільний друг” (1865), “Таємниця Едвіда Друда” (1870, незакінчений).
9 червня 1870 − помер внаслідок інсульту.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/charlz-dikkens-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

День безпечного Інтернету

7 лютого 2017 року у світі відзначається День безпечного Інтернету 

під гаслом   «Будь зміною: об’єднаймося для кращого Інтернету».

Інтернет є таким, яким ми створюємо його щодня: він є кращий і доброзичливий настільки, наскільки кожний з нас є ввічливим та позитивним онлайн.

Національний комітет Дня безпечного Інтернету в Україні запрошує долучитися до спільного проведення цього дня у вашій родині, школі, місті, організації, країні, світі.

Як  приєднатися? 

Логотип «День безпечного Інтернету» можна завантажити тут

Повідомляйте про свої події у соціальних мережах, використовуючи хештег #SID2017

Створіть свою обіцянку щодо безпечного користування Інтернетом для 2017 року та беріть участь у #saferinternetchallenge. Наприклад, «Обіцяю у 2017 не публікувати фото інших без їх дозволу», «Обіцяю у 2017 не використовувати гаджети як няню для своєї дитини!» 

Українською мовою можна завантажити тут: Ключові повідомлення до Дня безпечного Інтернету 2017

Завантажити посібник «Освіта в сфері прав людини в Інтернеті» з 5 новими груповими вправами можна завантажити тут

Відео про права людини Інтернет-користувачів можна завантажити тут: http://hr-online.org.ua/ua/kursi/

Рекомендації для шкіл можна завантажити тут

Приєднатися до міжнародної кампанії «Рух проти мови ненависті он-лайн» можна на сайті: https://www.facebook.com/nohatespeech.ukraine таhttps://www.facebook.com/groups/672070812836967 (українською мовою) абоhttp://www.nohatespeechmovement.org/ (англійською мовою) або 

Завантажити практичний посібник «Букмаркс: керівництво по боротьбі з мовою ненависті он-лайн за допомогою освіти у сфері прав людини» . Посібник містить 24 вправи та призначений для роботи з молодими людьми у віці від 13 до 18 років, однак вправи можуть бути адаптовані й до інших вікових груп. 

Для отримання відкритого цифрового бейджу «Організатор заходу до Днябезпечного Інтернету 2017 в Україні» зареєструйте свій захід за посиланням

Національний комітет Дня безпечного Інтернету в Україні рекомендує під часпідготовки до заходів з формування безпечної поведінки дітей та молоді вІнтернеті дотримуватися наступних принципів: 

Визнання Інтернету як значущого фактору соціалізації. 

Врахування того, що Інтернет є важливою та невід’ємної частиною життя сучасної дитини, простором реалізації більшості фундаментальних прав дитини, зосередження на можливостях, які надає Інтернет та його позитивному впливі на розвиток. 

Позитивна атмосфера. 

Створення позитивного емоційного фону спілкування та навчання в роботі з формування безпечної поведінки дітей в Інтернеті, надання стимулів, створення ситуацій успіху. 

Сприяння обговоренню. 

Учні мають можливість обговорювати безпосередній зв’язок теми зі своїм щоденний досвідом користуванням Інтернетом та плануванням подальших дій його безпечного використання, починаючі зі спілкування у соціальних мережах, завершуючи придбанням товарів онлайн. 

Відкритість та чесність.

Вчитель має бути відкритим до думок, міркувань, коментарів, пропозицій учнів та чесно визнавати, якщо чогось не знає. Це краще, ніж робити вигляд обізнаності та потрапити у «пастку». Необмежене навчання.

Учні мають можливість не погоджуватися з іншими та вільно висловлювати свої думки на визначенні питання, а не скеровуються до єдиної «правильної» відповіді. Участь дітей та молоді. Учні залучені до планування заходів з безпечної поведінки в Інтернеті та мають можливість обирати ті теми, які потребують розгляду у контексті безпечного Інтернету. Учні залучені в обговорення щодо Інтернету та ролі кожного у його покращенні. Під час заходів вчитель відіграє роль фасилітатора, а не вчителя-інструктора, який тільки дає знання та контролює, що і як повинно бути вивчене. 

Надання інформації про механізми захисту та отримання підтримки 

Учні мають бути ознайомлені з тим, як повідомити про неналежний або нелегальний контент, який вони бачать у соціальних мережах чи на тих сайтах, якими вони користуються. Учні мають отримати інформацію про організації, сайти, телефони гарячих ліній, де вони можуть отримати підтримку, якщо стали жертвою чиїхось дій в Інтернеті. 

Наукова обґрунтованість інформації та відповідність потребам. 

Вчитель має використовувати правдиву наукову інформацію для того, щоб попередити розповсюдження пліток, стереотипів, упереджень. Школа може стати простором, де враховуються потреби сучасних дітей щодо практичних знань про безпечне користування Інтернетом.

Дізнайтеся більше про День безпечного Інтернету на www.saferinternetday.org, включаючи інформацію про заходи в Україні:https://www.saferinternetday.org/web/ukraine/sid

День безпечного Інтернету в Україні у Фейсбуці: https://www.facebook.com/UkraineSID

День безпечного Інтернету у Твіттері: https://twitter.com/UkraineSID

Якщо у Вас є запитання чи пропозиції, будь ласка звертайтесь до Національного комітету Дня безпечного Інтернету в Україні на адресу електронної пошти:ukraine.sid@gmail.com.