Щороку 30 листопада у багатьох країнах відзначається Всесвітній день тварин. Ідея про заснування цього свята була озвучена на Міжнародному конгресі прибічників руху в захист природи, що проходив у Флоренції (Італія) в 1931 році. Тоді різні екологічні організації та природоохоронні товариства заявили про готовність організовувати різноманітні масові заходи, спрямовані на виховання у людей почуття відповідальності за все живе на планеті, у тому числі і за домашніх тварин.
З тих пір свято проводиться щороку і присвячується всім одомашненним людиною тварин, щоб ще раз нагадати всьому людству про відповідальність за «братів наших менших». Не дивно, що девізом цього Дня стали слова Маленького принца з твору Антуана де Сент-Екзюпері: «Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив», які звернені до всіх нас.
Свято присвячується всім одомашненним людиною тварин, щоб ще раз нагадати всьому людству про відповідальність за «братів наших менших».
Але, як би ви не відзначали цей день, головна мета проведення всіх акцій і заходів – актуалізація уваги широкої громадськості (і в першу чергу підростаючого покоління до проблем домашніх тварин (в тому числі бездомних); виховання дбайливого ставлення до них (і взагалі до живої природи), відповідальності за їх зміст і розуміння того, що вони – «брати наші менші», а не об'єкт розваги. Як зазначають власники домашніх тварин, знайти підхід до будь-якого домашнього вихованця легко – треба просто любити його, і він відповість взаємністю.
Голодомо́р 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду[1]. Убивство голодом відбувалося в Україні й на Кубані як до 1933 р., так і в 1932 році. Різниця полягає лише в масштабах злочину. Якщо протягом 1932 р. голодом було замордовано сотні тисяч людей, то в 1933 р. лік ішов на мільйони. Однак і в 1932, і в 1933 рр. в Україні й на Кубані, на відміну від інших регіонів СРСР, де від голоду також загинуло чимало людей, голод був актом геноциду, оскільки він був навмисне спрямований проти української нації як такої[2]. Кількість людей, які загинули від голоду, оцінювалась деякими істориками в 3,941 млн у сільській місцевості на території Української СРР[3] та Кубані[4], переважну більшість населення якої становили українці, та склав 6,122 млн втрат ненародженими[5][6] (всього загалом померлих з голоду понад сім мільйонів людей (переважно українців) на території Українській СРР та три мільйони українців поза її межами — на Кубані, Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Казахстані[7][8][9]). Голодомор викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян[10].
Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР[4], відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону[11]. Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство[12][13], причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР знало про факти загибелі людей від голоду[14][15].
Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати[16][17].
