вівторок, 5 квітня 2016 р.

4 березня - День памяті М.В.Гоголя




BBplLEycrUo



4 марта — День памяти Николая Гоголя

   
Русский прозаик, драматург, поэт, критик, публицист, признанный одним из классиков русской литературы, умер 4 марта 1852г. В последнее десятилетие жизни (1842-1852) ни одного законченного художественного произведения он не создал. Если современник Гоголя Лермонтов поднимался над своим временем в поисках идеала, то Гоголя опускался в его глубины. Так, оба аналитики, они по-разному представляют это особое десятилетие русской литературы. Творческая судьба Гоголя считается счастливой: все произведения его были опубликованы при жизни, ни одно не обошла критика. Гоголя называют первым профессиональным писателем в девятнадцатом веке. Что касается личной жизни, назвать ее счастливой или удачной в житейском смысле вряд ли можно. «Чувство сильной любви не испытал ни разу и счастлив, ибо она подкосила бы мой слабый организм», — признавался Гоголь. В его жизни не было ни Лауры, ни Беатриче, ни даже Натальи Гончаровой (Луначарский). Но Гоголь смысл своей жизни видел только в творчестве. На российских просторах у Гоголя не было ни своего дома, ни квартиры, где бы он жил относительно долго. Вся жизнь — в дороге или в чужих домах. 
                                                               ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ!!!

З жіночим святом!

                                           8 Березня

День, коли прийнято вітати мам, бабусь, дружин, дочок, це свято всіх Жінок, причому відзначається воно у багатьох країнах світу, а в деяких, наприклад, в Україні, отримало статус державного. Дехто наполегливо прив`язує його створення до соціалістки Клари Цеткін, але це не зовсім вірно. Нехай не 8 березня, але такий день рано чи пізно повинен був настати, адже його головний сенс у боротьбі жінок за право бути рівними в патріархальному суспільстві. Ще в Стародавній Греції дружини організували перший страйк проти обридлої війни, і зробили це у доволі оригінальний спосіб – відмовляючи чоловікам у сексі. Потім був марш на Версаль, коли французькі жінки вимагали права брати участь у виборчому процесі.
Першими присвятити один день слабкій статі придумали соціалісти США, він відзначався в останню неділю лютого з 1909 по 1913 рік. У 1910-му німкеня Цеткін на конференції Соціалістичного інтернаціоналу в Копенгагені запропонувала заснувати Міжнародне свято, що символізувало б боротьбу за права жінок, але остаточна дата тоді не була обрана. Жіночі рухи в ті суворі роки закінчувалися мітингами, демонстраціями, страйками і навіть збройними повстаннями. Суспільство повинно було прийняти нові реалії – жінки вже не хотіли миритися з нерівністю і утисками, ставали повноцінними гравцями в окупованому чоловіками світі.

Прийшла весна....




четвер, 3 березня 2016 р.

14 лютого - День всіх закоханих

 День Святого Валентина – свято закоханих – відзначається 14 лютого в Європі з XIII століття, у США – з 1777 року, в Україні – з початку 1990-х років. Але чому все-таки це свято закоханих? День Святого Валентина – свято закоханих Англійці, наприклад, вважають, що з 14 лютого природа робить поворот до весни, і в птахів починається сезон шлюбних ігор, навіть стара англійська приказка говорить: «У день святого Валентина всі птахи у небі з'єднуються парами». Є й інше підтвердження тому, що 14 лютого – день закоханих. Жив в III столітті в місті Тернії (Римська імперія) Святий великомученик Валентин. Був він священнослужителем, займався науковими дослідженнями й приватною медичною практикою. У ході кампанії імператора Клавдія II Готського проти християн єпископ Валентин був репресований і обезголовлений 14 лютого 269-го року. Джерела стверджують: арешт єпископа Валентина був викликаний тим, що римський імператор не дозволяв солдатам своїх легіонів женитися, а Валентин таємно вінчав легіонерів з їхніми коханими. Очікуючи страти в одній з римських в'язниць, Валентин написав лист до дочки свого тюремника й підписався: «Ваш Валентин». Потім зцілив її чудесним способом від сліпоти, але все рівно був страчений. Дата страти збіглася з римським торжеством на честь Юнони, богині любові. З тих пір люди щороку 14 лютого згадували Валентина й влаштовували свято всіх закоханих. 

 Цікаві факти про свято закоханих 

• Символами Валентинового дня стали голубки, що воркочуть, і серця, простромлені стрілою Амуру.
• У цей день дівчата та юнаки збиралися разом, писали на папірцях імена й кидали ці листочки в глечик, потім кожний витягав по одному папірці й дізнавався ім'я своєї коханої людини. У деяких країнах дотепер існує звичай вибирати 14 лютого Валентинів і Валентинок на весь наступний рік.
 • ДО 14 лютого випускається безліч вітальних листівок-валентинок, як прості так і витвори мистецтва. А за старих часів були навіть листівки, прикрашені золотом і мереживами.
 • Італійці вважають своїм обов'язком дарувати в цей день улюбленим насолоди. Цей день так і називається в Італії – солодкий день.
 • Галантні французи першими ввели в себе любовні послання – чотиривірш.
 • Фіни відзначають 14 лютого День любові, дарують один одному подарунки у формі серця. А також у цей день робляться подарунки мамам, тому що жіночого дня, подібно 8 Березня, у Фінляндії немає.
• У Японії проводять конкурс на найгучніше любовне послання. Юнаки й дівчини піднімаються на сцену і по черзі кричать щосили - усе, що хочуть, - своєму улюбленому. Переможець одержує приз.
 • Англійці посилають любовні послання для своїх тварин, особливо собакам і коням.
 • В Америці у ці дні продається 108 мільйонів троянд, переважно червоних, а на цукерки в ці дні витрачають 692 мільйона доларів!
• Сердечка до свята можна шити, ліпити, малювати, в'язати й навіть пекти.
 • Матеріал для виготовлення сердечок різноманітний: бісер, корали, пір'я, сухі квіти, шматочки тканини, хутро, тощо...
 • Значна частина «валентинок» анонімна й без зворотної адреси, написана лівою рукою або праворуч ліворуч, що надає посланню таємничість. Зате після свята додається робота приватним детективам: вони одержують досить багато замовлень по встановленню особистості відправників «валентинок».


День Святого Валентина – свято закоханих – відзначається 14 лютого в Європі з XIII століття, у США – з 1777 року, в Україні – з початку 1990-х років. Але чому все-таки це свято закоханих?
Джерело: http://www.inlove.org.ua/stat.php?id=36
© inlove.org.ua
День Святого Валентина – свято закоханих – відзначається 14 лютого в Європі з XIII століття, у США – з 1777 року, в Україні – з початку 1990-х років. Але чому все-таки це свято закоханих? День Святого Валентина – свято закоханих Англійці, наприклад, вважають, що з 14 лютого природа робить поворот до весни, і в птахів починається сезон шлюбних ігор, навіть стара англійська приказка говорить: «У день святого Валентина всі птахи у небі з'єднуються парами». Є й інше підтвердження тому, що 14 лютого – день закоханих. Жив в III столітті в місті Тернії (Римська імперія) Святий великомученик Валентин. Був він священнослужителем, займався науковими дослідженнями й приватною медичною практикою. У ході кампанії імператора Клавдія II Готського проти християн єпископ Валентин був репресований і обезголовлений 14 лютого 269-го року. Джерела стверджують: арешт єпископа Валентина був викликаний тим, що римський імператор не дозволяв солдатам своїх легіонів женитися, а Валентин таємно вінчав легіонерів з їхніми коханими. Очікуючи страти в одній з римських в'язниць, Валентин написав лист до дочки свого тюремника й підписався: «Ваш Валентин». Потім зцілив її чудесним способом від сліпоти, але все рівно був страчений. Дата страти збіглася з римським торжеством на честь Юнони, богині любові. З тих пір люди щороку 14 лютого згадували Валентина й влаштовували свято всіх закоханих. Цікаві факти про свято закоханих • Символами Валентинового дня стали голубки, що воркочуть, і серця, простромлені стрілою Амуру. • У цей день дівчата та юнаки збиралися разом, писали на папірцях імена й кидали ці листочки в глечик, потім кожний витягав по одному папірці й дізнавався ім'я своєї коханої людини. У деяких країнах дотепер існує звичай вибирати 14 лютого Валентинів і Валентинок на весь наступний рік. • ДО 14 лютого випускається безліч вітальних листівок-валентинок, як прості так і витвори мистецтва. А за старих часів були навіть листівки, прикрашені золотом і мереживами. • Італійці вважають своїм обов'язком дарувати в цей день улюбленим насолоди. Цей день так і називається в Італії – солодкий день. • Галантні французи першими ввели в себе любовні послання – чотиривірш. • Фіни відзначають 14 лютого День любові, дарують один одному подарунки у формі серця. А також у цей день робляться подарунки мамам, тому що жіночого дня, подібно 8 Березня, у Фінляндії немає. • У Японії проводять конкурс на найгучніше любовне послання. Юнаки й дівчини піднімаються на сцену і по черзі кричать щосили - усе, що хочуть, - своєму улюбленому. Переможець одержує приз. • Англійці посилають любовні послання для своїх тварин, особливо собакам і коням. • В Америці у ці дні продається 108 мільйонів троянд, переважно червоних, а на цукерки в ці дні витрачають 692 мільйона доларів! • Сердечка до свята можна шити, ліпити, малювати, в'язати й навіть пекти. • Матеріал для виготовлення сердечок різноманітний: бісер, корали, пір'я, сухі квіти, шматочки тканини, хутро, тощо... • Значна частина «валентинок» анонімна й без зворотної адреси, написана лівою рукою або праворуч ліворуч, що надає посланню таємничість. Зате після свята додається робота приватним детективам: вони одержують досить багато замовлень по встановленню особистості відправників «валентинок».
Джерело: http://www.inlove.org.ua/stat.php?id=36
© inlove.org.ua

10 февраля - День памяти А. С. Пушкина.

День памяти А. С. Пушкина.Поэт вне политики...  Многие поколения выросли на его сказках...

В этот день - 10 февраля (29 января по старому стилю) 1837 года великий русский поэт в возрасте 37 лет скончался от ранения, полученного во время дуэли с Дантесом двумя днями ранее.
Известие о дуэли и кончине Пушкина вызвало сильное волнение в Петербурге. У гроба поэта побывало (по разным данным) от 10 до 50 тысяч человек. Похоронен Александр Сергеевич в Святогорском монастыре.
В дом на Мойке, 12 в 1837 году привезли смертельно раненого Пушкина после роковой дуэли. Сюда, к дверям пушкинской квартиры, приходили жители и гости Санкт-Петербурга, чтобы узнать о состоянии здоровья поэта. Здесь 29 января (10 февраля по новому стилю) в 2.45 пополудни остановилось сердце поэта. “Солнце нашей поэзии закатилось”, – писали в одной из газет того времени. В 1925 году за Музеем-квартирой А.С.Пушкина был официально закреплен статус музея. С тех пор не прекращается традиция приходить на Мойку, 12 поклониться памяти поэта.
В России фамилия Пушкин известна каждому, и взрослому, и школьнику. Пушкин для нас - не просто величайший русский поэт, а еще и реформатор русского языка и культуры вцелом.
 И для многих он до сих пор жив, ведь 
память о нем бессмертна.

Підсумки лютого місяця

 

8 февраля 

мы отметили великую и славную дату – 

День освобождения Запорожской области от немецко-фашистских захватчиков.


Во время Великой Отечественной войны территория Запорожской области, в связи с её географическим расположением, природными богатствами и развитой промышленной инфраструктурой, стала одной из важнейших целей в захватнических планах третьего рейха. Поэтому бои здесь были особенно жестокими и кровопролитными.

Но в грозный час испытаний сотни тысяч жителей Запорожского края  встали на защиту Отечества и оказали достойный отпор агрессорам. Они сражались на фронтах, самоотверженно трудились в забоях, у доменных и мартеновских печей, на колхозных полях, а когда враг захватил родную землю – многие ушли в подполье, в партизанские отряды.
  Тяжелые испытания и лишения, пережитые в годы войны на полях сражений и в тылу, не пропали даром – враг был изгнан с нашей земли и, в конечном итоге, разбит.

Освобождение Запорожской области началось в сентябре 1943 года. 14 сентября освободили Розовку, 15 сентября - Куйбышево и Гуляйполе, 16 сентября - Андреевку, 17 сентября - г. Бердянск, 18 сентября - Новофилипповку, Пологи, Ногайск, 19 сентября - Орехов, 20 сентября - Камышеваху, Приазовское, Нововасильевку, 28 сентября - Вольнянск.
14 октября немцы были выбиты с левобережной части города Запорожья, а на правобережье враги удерживали позицию до конца 1943 года.
Операция по освобождению от оккупации продолжалась, и были освобождены: 26 октября - Веселое, 27 октября - Михайловка, Васильевка, Акимовка, 29 октября - Великая Белозерка, 29 декабря 1943 года - Верхняя Хортица. Последний райцентр области – Каменку-Днепровскую освободили 8 февраля 1944 г.

207 воинам за героизм и мужество в боях за освобождение городов и сел Запорожской области присвоено звание Героев Советского Союза, 53 из них удостоены этого звания посмертно.

понеділок, 1 лютого 2016 р.


ЄВГЕН МАЛАНЮК
(1897—1968)
Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня (1 лютого)1897р. в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім — у Петербурзькому політехнічному інституті. У1914 р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.
1917 р. він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу (побачене в цей час потім відбивалось і на творчості Є. Маланюка).
У 1920р. разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. У 1922 р. він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка». Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».
Протягом" 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна»г «Перстень Полікрата».
У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух), 1949 р. — переїхав до США.
У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (Філадельфія, 1951); «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954); «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959); «Серпень» (Нью-Йорк, 1964); поема «П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953), два томи
есеїстики: «Книги спостережень» (Торонто, 1962. Т. 1; Торонто, 1966. Т. 2).
У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово».
16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.
Найголовнішою ідеєю, ідо проймала і поезію, і есеїстику Є. Маланюка, була щея української державності. Усією своєю творчістю поет прагнув дати відповідь на запитання: що являє собою українська культура, яке місце вона посідає серед інших культур, що є причинами тогочасного занепаду країни, як відродити українську державність. У розв'язанні цих проблем важливу роль Є. Маланюк відводив ролі поета, бо вважав, що поет — це своєрідна ланка між Богом і землею, людьми:
Як в нації вождів нема, Тоді вожді її поети.
(Посланіє)
У збірці «Стилет і стилос» він спробував розв'язати давню, якщо не сказати одвічну, проблематику світової літератури: що має бути найголовнішим у художній творчості — краса чи служіння інтересам суспільства. У вірші «Стилет чи стилос?» Є. Маланюк вдається до символічного осмислення проблеми: стилос — так називалась паличка для писання на вощаній дощечці, а стилет — це невеликий кинджал з тонким тригранним клинком. Автор усвідомлює неможливість однобокого розв'язання цієї проблеми:
Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко v Вагаються трагічні терези.
Не кинувши углиб надійний якор, Пливу й пливу повз берега краси.
хоча й схиляється на користь стилосу. Але він усвідомлює, що реалії українського життя такі, що митець мусить виховувати свою націю, мусить боротись за свою державу, проте не забувати, що насамперед він все-таки митець і не може не помічати краси.
Є. Маланюк з болем усвідомлював, що Україні бракує українців, натомість багато «малоросів» і «хахлів»— ось найважливіший історичний урок. І саме поезія, як це засвідчила поява Тараса Шевченка, здатна була не лише збудити націю, а й підготувати їїдо грядущих випробувань.