Життєдайне слово Платона Воронька

Дорогі друзі! 

Серед вас, мабуть, не знайдеться людини, яка б не знала з дитинства віршовані рядки поета Платона Воронька. 

Народився Платон Микитович Воронько 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина Охтирського району Сумської області. Батько його був сільським ковалем,  дід – мандрівним лірником.    «Моя мати, Марфа Іванівна, – згадував пізніше поет, – була ніжною, сором’язливою і постійно сумовитою жінкою. Природа нагородила її винятковим голосом. Зимовими вечорами, сидячи за прядкою чи ткацьким верстатом, вона співала тихо й сумно, ніби в піснях розмовляла сама з собою. Сліпий дідусь на зимову холоднечу повертався додому і теж співав під ліру чи кобзу козацькі думи або ж ним придумані пісні із страшними сюжетами. Так що в нашій сім’ї достатки були, вважай тільки в піснях». Платона також природа наділила чудовим голосом і слухом.

Через бідність, нестаток  з одинадцяти років хлопця віддали  на виховання в Охтирське дитяче містечко. Там він закінчив семирічку, там виступив з першими віршами.

1929 року П. Воронько приїхав до Харкова і, як сам зазначав, випадково обрав для продовження навчання автомобільно – дорожній технікум. Та самеспеціальність техніка – автомобіліста відкрила перед ним нові горизонти. У вісімнадцять років юнак добровільно, за комсомольською путівкою їде на новобудови  в  Середню  Азію, де в цей час будується  нові міста, дороги й зрошувальні системи. У складі геологічної експедиції  він бере  участь у пошуках корисних копалин на Памірі. Все побачене було новим і хвилюючим. Юнак почав писати вірші.

Любов до художнього слова привела згодом майбутнього поета  до Московського літературного інституту імені М. Горького. Але  навчання перервала війна з білофінами і  Платон  добровільно пішов на фронт. Потому знову вчився в інституті. Вдруге П.Воронько перервав навчання в інституті у роки Великої Вітчизняної війни. Починав війну лейтенантом, закінчив капітаном.

 Був він  командиром взводу Московського винищувальногобатальйону, брав безпосередню участь в обороні  Москви, працював інструктором підривної справи в партизанській школі. Ходив в тил, стрибав з парашутом.  В 1943-1944 рр. воював у партизанському з’єднанні  С. Ковпака, командував групою мінерів – партизан. В жовтні 1943 р. до ковпаківців приєднався Олевський партизанський загін, командиром якого став П. Воронько.Партизани любили свого командира, молодого, веселого, сміливого, любили співати пісень, які він  для них складав  на відомі російські і українські мелодії.

  В січні 1944р. під час Варшавського рейду Платон Воронько був тяжко поранений.  Після тривалого перебування в госпіталі влітку 1944р. на Всесвітньому антифашистському радіомітингу в Москві виступав від партизанів України.  Одного разу Платон Микитович підрахував, що в роки війни ним власноручно зірвано біля сорока мостів.

Перша книжка поезій Платона Воронька «Карпатський рейд» вийшла 1944 року, а через чотири роки побачила світ книга віршів для дітей – «Три щастя». Відтоді поет видав понад 50 книжок для дорослого і юного читача. Особливою популярністю серед дітей користуються книжки: «Читаночка» (1951), «Онися» (1954), «Малятам – соколятам» (1955), «Казка про Чугайстра»(1957), «Ярик -школярик» (1958),  «Сніжна зіронька горить»(1965),  «Облітав журавель»(1976), «Батькові долоні» (1980), «Помагай»(1982), «На рідному порозі» (1983) та ін.

Після війни Платон Микитович жив у Москві. Росла його популярність, збільшувалася читацька аудиторія. Однак все частіше він почав думати  і говорити про переїзд на Україну. «Поет повинен жити на своїй батьківщині, – сказав якось. –  І не тільки повинен, а просто зобов’язаний». І він, незважаючи на видимі і відчутні успіхи, повернувся в Україну.

Творчий доробок П. Воронька вагомий. Характерною ознакою його  письменницької діяльності  було те, що він «ділив себе на двоє» – писав для дорослих і для дітей. Його збірки поезій для дітей завоювали симпатії дитячої аудиторії. Мільйонними накладами виходили його книжки для малят.

 Твори П. Воронька відзначені Державною премією СРСР (книга «Добрий ранок»), Державною премією УРСР ім. Т.Г. Шевченка (книга «Повінь), Республіканською комсомольською премією  імені М. Островського (книга «Драгі другарі»). Премії ім. Лесі Українки Платон Воронько удостоєний 1976 року за збірки віршів «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Всім по сім», драматичну поему «Казка про Чугайстра».

Вірші Платона Воронька живуть між людей, звучить на дитячих святах, вивчаються в школі. Хто хоч раз їх прочитав – запам’ятає на все життя.

Помер Платон Воронько  10 серпня 1988 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Більше дізнайся:

Кодлюк, Я.   Розповіді про письменників : посіб. для вчителя почат. кл. /Я.  Кодлюк, Г. Одинцова. – 3-є вид. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. – 120 с.

Раджу прочитати:

Воронько, П (1913-1988).   Дударики : вірші та казки / П. Воронько; худож. С. Петряєв. – Х. : Школа, 2007. – 80 с. : ілюстр. – (Золота колекція української поезії для дітей).

 Воронько, П.   Казка про Чугайстра : драм. поема / П. Воронько ; мал. О.Павловської. – К. : Веселка, 1972. – 103 с. : ілюстр.

 Воронько, П.   Крилатий ведмідь : казки / П. Воронько ; упоряд. І.Малковича; худож. А.Фролов. – К. : Веселка, 1992. – 62 с. : ілюстр.

Воронько, П.   На рідному порозі : вірші, поеми, казки / П.Воронько ; худож. Л.Постних. – К. : Веселка, 1983. – 111 с. : іл. – (Бібліотечна серія). – 45000 пр. – 0.75.

Воронько, П.   Помагай : вірші / П. Воронько ; худож. В. М. Решетов і Г. Г. Сокиринська. – К. : Веселка, 2008. – 16 с. : ілюстр.

 Воронько, П.   Сніжна зіронька горить : вірші / П. Воронько ; мал. О.Животкова. – К. : Веселка, 1973. – 32 с. : ілюстр.

 Воронько, П (1913-1988).   Читаночка : вірші та казки / П.Воронько ; передм. Т. Коломієць ; худож. В. Решетов, Г. Сокиринська. – К. : Веселка, 2007. – 95 с. : ілюстр. – (Українській дитині)