квітневі події та свята

19 квітня - ВЕЛИКДЕНЬ


       Людська історія включає в себе незліченну масу найрізноманітніших подій, які так чи інакше впливали на її хід і напрямок її течії. Частина з цих подій з тієї чи іншої причини було зафіксовано нами і передається з покоління в покоління, періодично підштовхуючи нас до тих чи інших процесів переосмислення та переусвідомлення нашої історії, культури і нашого поточного життя.
      Зайве нагадувати про те, що в полі нашого зору потрапляють тільки ключові моменти цих подій, значення яких ми намагаємося оцінити кожен по-своєму. Значення події, яка сталася близько пари тисячоліть тому - Воскресіння Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, досі залишається не зовсім усвідомленим серед багатьох з нас. Ми сміливо можемо стверджувати, що в нашої людської мові не вистачить ніяких слів, щоб до самого кінця пояснити цей Безцінний Дар. Не придумано ще людьми таких виразів і словосполучень, почувши які недосвідчена особа раптом би усвідомила масштаби і всю міць того таїнства, яке вчинив для всіх нас наш Небесний Отець. Акт життєствердного порятунку всього людства, буквальне і точне виконання Своїх Божих обітниць, дарування нам перемоги над смертю і гріхом ...
     Опису цінності значення Воскресіння Христового для всіх і кожного присвячено безліч праць і монографій Святих Божих людей і вірних свідків, теологів та істориків. Це центральна тема для будь-якого християнина. І проте, доторкаються до розуміння цього лише ті, кому дано згори. Здавалося б, що може бути простіше того опису, який надав нам всім навіть сам Господь у Святому Письмі? І все ж, до цих пір знаходяться ті, які з особливою ретельністю оскаржують правду, як оскаржували їх батьки і діди. Грішному світу не вигідно, щоб широкі маси людей дізналися правду, так як вона звільнить людей від тягаря непокори до їх люблячого Отця і зробить їх життя повним всякого благого достатку та спокою. Не випадково ті, хто доторкнувся до пізнання Божого спасіння, прямують у слід Господа і прагнуть до життя тихого та спокійного. Саме так сталося і ця велика подія. Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Це було не зовсім публічним явищем, а й таємницею це назвати ніяк не можна.
        За тиждень до Свого Воскресіння, входячи до Єрусалиму під оглушливе тріумфування безлічі народу, який чекав обіцяного Богом рятівного нового Царя, спасителя і месію, прямуючи в місто не на елітному скакуні, який належить згідно відповідного положення царської особі, а на осляті, Він викликав передчуття жаху ймовірного народного бунтарства з боку єрусалимських первосвящеників і старших, які намагалися зберегти свою хитку єдність і національну ідентичність перед поневолившими їх римлянами. Саме за це вони остаточно і захотіли позбавити Його життя. Від них було Богом заховане, Ким був Христос, Син з роду Давидового. Від усіх нас було приховано. Але по Воскресінні Бог не приховав це від нас. Він з’явився багатьом, чиї свідоцтва і дійшли до наших днів. Він пояснював і відкрив нам Велику Радість. Бог не покинув нас. Його любов не припиниться ніколи. Він відкрився нам у Христі і Духом Святим перебуває в вірних Йому направляючи і даруючи розуміння!
«Христос Воскрес! Воістину Воскрес! »- Чуємо ми в цей день. Якби люди до кінця усвідомили суть цих слів, їх радості б не було меж. А умиротворення, яке вони б отримали для своєї душі, вистачило б, щоб більше не переживати ні про що, що могло б відібрати у них спокій і впевненість в житті й житті вічному! Для брехні більше б не залишилося місця. Але - всьому свій час.
У висновку можна лише підкреслити, що свято Пасхи Христової - центральне свято в багатьох національних календарях більшості шанованих країн світу. Приємно, що і в нашій країні цей День закріплений на законодавчому рівні, відзначається згідно наших традицій і нашої національної культури. Зі святом Вас і Ваші родини!

Останній тиждень Великого посту…

Останній тиждень Великого посту об’єднує два протилежні відчуття, про які образно сказав О. Олесь: «З журбою радість обнялась». Ще недавно – на Вербну неділею – Христос воздравії їхав на ослові, і йому стеляли путівець листям пальм, а в четвер опівночі один з його учнів на ймення Іуда за тридцять срібних зрадив свого вчителя…
Ми не будемо дискутувати – легенда це чи реальність, скажемо тільки: щоб там не було, але цей класичний сюжет, цілком суголосний з життєвими реаліями, дійство заслуговує святого писання. Ось чому в народі останній тиждень посту зв’язаний з багатьма обрядодіями.
Починаючи з понеділка, кожен день мав свої призначення. Серед них особливо визначалась Чорна середа,Чистий або Живильний, четвер, Великодня п’ятниця та Страсна, або Великодня, субота. Я коротко зупинюся на деяких особливостях цього тижня.
У понеділок, особливо для жінок день починався рано. Ще до сходу сонця мати будила дочок, нагадуючи, «недалеко красне яєчко», а тому потрібно « помити хату». Вмившись, господарниці почали білити стіни та стелю, змащувати жовтою глиною долівку, а рудою обводити підвалини в хаті та призьбу на дворі. Натомість мили лаву, стіл, мисник, двері й підвіконня. Після обіду йшли в город щоб до Чистого четверга посіяти все насіння.
Другого дня у вівторок жіноцтво золило, прало й прасувало білизну. Годилося також винести з хати й пополоскати все шмаття, підготувати до празника святковий одяг. Чоловіки тим часом працювали в полі й заготовляли найкращі дрова для випікання пасок.
Середа була своєрідним завершувачем найостанніших робіт: у середу під вечір уже годилося поратися з городом, навести лад у хаті, прибрати її зовні. Увечері починали вчиняти тісто для пасок та інших обрядових виробів.
Наставав Чистий четвер. З цим днем пов’язано чимало обрядів й дійств. У Чистий четвер обов’язково годилося готувати баби – паски.
Дівчата вибирали яйця для крашанок та писанок і готували віск, писала, природні барвники. До Великодня годилося зробити стільки писанок щоб можна було подарувати хлопцям хрещеникам, навіть випадковим людям котрі завітають погостини. Хлопці ж прибирали подвір’я, що вже прокльовувалось буйною зеленню, складали дрова, звільняли двір від хмизу тощо.
У Великодню п’ятницю родинне життя набувало особливого настрою. Люди намагалися вести розмову в помірних тонах – не кричати, не лаятися, не встрягати в суперечки. У цей день, крім дітей ніхто не їв, не не дзвонили у дзвони хіба що робили «в клепала» – дерев’яну чи бляшану дошку. У вечері майже всі йшли до церкви на Плащаницю. З суворими і присумленими обличчями мовчки слухали «Плач Богородиці» і приглушене читання Євангілії, адже веселитися не випадало, «бо Христос на розп’ятті…». Повернувшись з відправи, трохи підкіплювались і знову брались за роботу; не годилось лише шити, прати, прясти та стругати, «бо то великий гріх!».
Нарешті надходила Велика субота, яка власне й завершувала Чистий тиждень. В обов’язки господаря входило наробити свічок і зладнати кошик для посвяти. Жінки ж фарбували крашанки в лушпинні цибулі. Шкарлупу й яєць, що тріснули або розбилися відносили до річки й пускали на воду, «щоб допливла до рохманів ( померлих душ) і сповістила, що за завтра Великдень». Хоч крашанки фарбували у різні кольори але перевагу віддавали червоному. Люди вірили, що в свяченому яйці знаходить 40 милостинь, і там перебуває Дух святий, а тому лушпиння зберігали й підкурювали ним людей та худобу від пропасниці. У суботній день найбільше трудиться піч – гріється вода, готується смажене й варене їство, печуться чорні паски, себто паляниці, запікають писанки. Крім того, якщо в четвер не вдалися жовті паски. То їх повторно виробляли у суботу. За різними турботами непомітно спливає день. Як тільки в оселі згустились сутінки на покуті запалюють божницю, яка горітиме цілу ніч. Біля храму, в центрі села, на пагорбах молодь розпалює багаття, котре має горіти доти, доки не проспівають « Христос Воскрес». Всі – і дорослі і підлітки намагалися не спати всю ніч. Казали : «якщо проспить всеношну господар, то виляже пшениця, а коли господиня, – льон»; дітей також заохочували до цього різними обіцянками. Отже, в суботу люди жили передчуттям великої радості, «що недалечко красне яєчко» – прихід до довгожданого Великодня.

1 квітня - День їстівної книги 

(Міжнародний фестиваль їстівних книжок)

         «Деякі книги потрібно спробувати, інші проковтнути, а треті - розжувати і перетравити», - сказав якось сер Френсіс Бекон. Схоже, деякі люди сприйняли його слова буквально і почали практикувати це регулярно. Точніше, раз на рік.

Міжнародний фестиваль їстівної книги, також відомий як День їстівної книги, - це щорічний захід, який проводиться 1 квітня або в найближчі до цієї дати дні в різних країнах світу. І це не першоквітневий жарт, а дуже важлива подія. Вона об’єднує видавців, письменників, ілюстраторів, бібліотекарів і всіх бажаючих любителів книг, які збираються, щоб оцінити їх ... «поживну цінність». Учасники створюють «їстівні книги», які виставляють, фотографують, обговорюють, а потім - з’їдають в той же день.

Перший подібний захід було організовано Джудіт А. Хоффберг і Беатрис Корон у 2000 році, щоб відзначити день народження французького гастроному Жана Антельм Брілат-Саварина (1755-1826), відомого завдяки своїй книзі «Фізіологія смаку: дотепна медитація на їжу», хоча і сама дата 1 квітня, за твердженням ініціаторів свята, також має до нього відношення, бо є ідеальним днем для того, щоб «з’їсти свої слова» (англ. ідіома "to eat one’s words" - взяти свої слова назад).

З тих пір День їстівної книги встиг здобути широку популярність і зараз відзначається по всьому світу. Великі і маленькі заходи проводяться в різних його частинах. Шанувальники книг з Великобританії, США, Австралії, Бразилії, Мексики, Індії, Люксембургу, Марокко, Нідерландів, Італії, Україні, Канаді, Росії, Японії, Гонконгу та інших країн об’єднуються, щоб насолодитися одночасно мистецтвом книжкової справи і майстерністю кулінарів.

Бібліотеки та книгарні часто відзначають цю подію, проводячи конкурси їстівних книжок. Зазвичай для таких конкурсів існує два загальних правила: експонати повинні бути їстівними і повинні мати якесь відношення до книг. Вони можуть візуально нагадувати книгу, або щось розповідати про історію книги, або ж, якщо не вистачило фантазії на більше, просто містити текст. Їх оцінюють суворі судді і запрошена публіка. Нагороди традиційно присуджують в таких категоріях, як: «Найбільш креативна», «Найменш їстівна», «Найкращий смак», «Найсмачніша на вигляд», «Найкращий роман», «Найкраща дитяча книга» і т.п.

У Сполучених Штатах День їстівної книги часто відзначають в зв’язку з Національним тижнем бібліотек, що також проходить у квітні.