22 січня - День Соборності України

 

 Співаєм славу тій події

22 січня – величний день в історії України. 1919 року на Софіївській площі у Києві був проголошений Акт воззєднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. 

Так сталося, що протягом багатьох столiть iсторичного розвитку Україна не мала власної державностi та єдиної територiї. Українськi землi були під гнітом багатьох держав: Росiї, Литви, Угорщини, Речi Посполитiй, згодом Румунiї, Чехословаччинi.

У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, першого Президента М.Грушевського, проголошено створення Української Народної Республiки (УНР), а IV-м Унiверсалом вiд 22 сiчня 1918 р. було проголошено незалежнiсть України. Подiбнi процеси вiдбувалися i в Галичинi. 9 листопада 1818 р. було проголошено назву держави ЗУНР i створено перший уряд — державний Секретарiат на чолi з Костем Левицьким.

Вже з 1 грудня 1918 р. у Фастовi було пiдписано угоду про обєднання ЗУНР i УНР, а 4 сiчня 1919 р. у Станiславi УНРада схвалила закон про злуку двох українських держав. Здійснилася споконвічна мрія українців про об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. 

Це була велика, урочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація братерства українського народу. Вона не лише справила велике враження на всіх учасників, але й почала нову добу в житті народу. Ця заява єдності всього народу назавжди знищила штучно збудований фізичний і духовний кордон між його гілками. З того часу вже стали марними спроби наново поставити той штучний кордон. І в цьому велика заслуга творців Акту Соборності 22 січня 1919 року. Таким чином вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу.

На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об'єднання порізнених частин України. Вже через кілька місяців після проголошення об'єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину - румуни, а Закарпаття - Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині та ін. Так, в 1919-му Україна не змогла відстояти свою незалежність.

Однак, незважаючи на невдале завершення об'єднання двох республік, значення Акта надзвичайно важливе, оскільки він наочно показав безперспективність спроб роз'єднати український народ, протиставити українців один одному, змусити їх служити чужим для них інтересам. Він став етапом становлення і розвитку української державності. Перший Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський зазначав: "Які б тяжкі проби не судила переходити Україні й українському народові історична доля, які пертурбації не лежали б ще перед ними, великі часи Української Центральної Ради і її акти зостануться великою епохою їх розвою, твердою підставою національного будівництва".

Майже 100 років тому Акт Злуки мав величезне політичне та історичне значення, вперше обєднавши Україну і фактично проголосивши національну державність. Потім довго цей день був викреслений з історії і майже забувся. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, в ході якого за підтвердження Акта проголошення незалежності України висловилося 90,92 % виборців.

В той же час після проголошення Незалежності це свято набуло державного значення і поступово перетворилось в нудне офіційне дійство з першими особами країни і банальними промовами. Сьогодні, у день чергової річниці Дня Соборності українці знову заявляють про себе, як про націю, яка спроможна боротись за свою свободу і відстоювати свої права. День Соборності знову набуває свого історичного значення! Сподіваємося, що 22 січня 2016 року всі, хто вважає себе українцем, зможуть переступити через свої амбіції, зрозуміти один одного і обєднатись заради України та її європейського майбутнього, як це зробили наші прадіди в далекому 1919 році. 

Сьогодні, в умовах складних процесів нашого державотворення, коли після затяжної і гострої суспільно-політичної кризи зовнішній агресор вчергове віроломно зазіхає на соборність України, залишаються актуальними заповіти Тараса Шевченка:

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!