Історія Новорічних листівок

Відомо, що аналоги сучасних вітальних листівок китайці використовували понад тисячу років тому. Але спершу на них указувалось лише ім’я людини, яка нанесла візит господарю дому, але не застала його на місці.
Спочатку з’явились написи, що супроводжували новорічні подарунки, а потім – і власне вітання. Найчастіше бажали щастя, здоров’я, довголіття і благополуччя.
Прообразом сучасної святкової листівки слід вважати середньовічні гравюри, присвячені народженню Ісуса Христа.
Гравюра на дереві XVIст., прообраз різдвяної листівки. Підпис латиною: Я— Христос Дитина, народжена від чистої Діви. Смертний, нехай новий рік для тебе буде щасливим.
У XV ст. у Німеччині практикувалось дарування рідним Andachtsbilder, свого роду вітальної листівки з малюнком Немовляти і надписом «Ein gut selig jar» («Доброго і благословенного року»). У Нідерландах у XVI ст. були поширені «sanctjes» (буквально «святий»), своєрідні листівки із зображенням Святого Миколая. Ще більше наблизили появу листівок так звані «Шматочки Різдва», які робили на початку XVIII ст. школярі. На великому папері з вигравіюваними (з 1820 року кольоровими) краями вони писали батькам привітання зі святом, щоб показати, наскільки добре покращився їхній почерк за останній рік. У XIX ст. зароджується традиція надсилати вітання поштою.
Перша масова листівка була випущена 1843 року в Лондоні на замовлення Генрі Коула за ескізом ілюстрації Джона Коллкотта Горслі. Ідея припала до душі споживачам. Було надруковано партію карток, що складалась з 2050 примірників.
З тих пір звичай вітати своїх близьких і друзів з Новим роком поштовими листівками завоював весь світ.

1898 року російська Община Святої Євгенії за акварельними малюнками відомих петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок з 10 штук накладом у 10 тис. примірників.

 Серед них Іллею Рєпіним була підготовлена поштівка «Запорожець», яку, напевно, слід вважати першою «українською» різдвяною листівкою. Щоправда, у сучасному розумінні її важко назвати різдвяною, оскільки на ній відсутні будь-які ознаки святкової картки. Тут зображений запорізький козак з люлькою, а майже 2/3 частини залишено для написання привітання.
Хронологічно відтворити всі періоди появи та розвиту мистецтва різдвяної листівки в Україні майже неможливо. Так, наприклад, не збереглися українські листівки періоду 1895 — 1900-х років. Однак, точно відомо, що першим за справу створення листівок береться український митець Осип Курилас. Уже на початку 1901 року з’являється оформлена ним серія карток, видана Н. Джулинським, що ілюструє церковні та народні пісні.

Вже з 1902 року на західноукраїнських землях з’являються повноцінні святочні листівки, намальовані українськими митцями.

На вітальних листівках традиційно містили сюжетне зображення або символічні мотиви свята — зірка, ясла зі святим Немовлям на сіні, Марія з Ісусом, ангели, пастушки, Йосип та волхви, а також тварини (віл, віслюк, вівці). Художники часто вводили елементи пейзажу, архітектури та різні побутові деталі.
На початку ХХ ст. святкові листівки друкувались у кількох видавництвах, зокрема видавництві Якова Оренштайна, «Галицька накладня» в Коломиї, львівських видавництвах «Союзний базар», «Українська преса», «Русалка», «Преса», «Українське мистецтво» та ін..
Водночас українці використовували іноземні картки, на яких умільці друкували вітання українською мовою.

Після революції нова епоха породила і нові листівки, настав період войовничого атеїзму і викорінення релігії. В СРСР різдвяні поштівки були заборонені і замінені на новорічні. Перші радянські вітальні листівки кустарного виробництва з'явились у 1920-х роках.
Випуск листівок на державному рівні розпочався під час німецько-радянської війни.

У грудні 1941 року видавництво «Искусство» підготувало спеціальну серію поштівок патріотичної тематики. Надписи мали надихати бійців Червоної на перемогу у війні: «З Новим роком, товаришу фронтовик! У 1942 році бажаємо тобі нових подвигів і повної перемоги над ворогом. Смерть німецьким окупантам», «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!», «З Новим роком, товариші бійці, командири і політпрацівники! В ім'я Батьківщини вперед, на повний розгром ворога!» тощо.
Листівки післявоєнної доби мали виконувати агітаційно-пропагандистську функцію. На них прославлялись досягнення Радянського Союзу.

У 1950-ті роки характерними були зображення радянської символіки, Красної площі, башт Кремля, машин, вітрин магазинів, подарунків. Пізніше традиційними персонажами листівок окрім Діда Мороза стали Снігуронька, сніговик, діти, лісові звірята.

Разом з новорічними мотивами з'являються сюжети на тему освоєння космосу та розвитку техніки. Дід Мороз малюється як активний учасник державного і громадського життя: він літає у космос, будує БАМ, працює на ЕОМ, готується до Олімпіади.

У 1960-х роках із Прибалтики поширюються фотолистівки з ялинкою, шампанським. Згодом набуває популярності фотомонтаж з ялинковою гілкою, новорічними кульками і палаючою свічкою.

З середини 1970-х стає типовим сюжет «П'ять хвилин до Нового року». Нарешті, у 1990-х роках на вітальних картках з'являються тварини-символи східного гороскопу.

В УРСР поштівки відрізнялись від загальносоюзних переважно аполітичним змістом та українськими привітаннями: «З Новим роком!», «Вітаємо з Новим роком!» тощо.
Відродження різдвяних листівок в Україні відбулося з кінця 1980-х років. На поштівку повертаються сюжети народження Христа, зображення церкви, Віфлеємської зірки, дідуха, колядників тощо.

З роками у різних країнах склались і свої національні традиції. В Японії, наприклад, існує традиція дарувати перед Новим роком листівки із зображенням тварини, які відповідають цьому року за східним календарем. Такі новорічні листівки ("ненгадзьо") жителі Країни Сходу Сонця посилають один одному сотнями. В них прийнято дякувати своїм родичам та знайомим за все хороше, що трапилось у році, який відходить, і висловлювати надію на продовження добрих відносин у подальшому.

В Австрії дуже поширений звичай посилати новорічні листівки із національними символами щастя. На таких поштових картках як правило зображені сажотрус, чотирилиста конюшина і свиня.
Однак, що б не було зображено на новорічній листівці, у людини, котра взяла її до рук, народжується відчуття свята, дитинства та дива.
Шкода, що тепер перед Новим роком наші поштові скриньки вже не завалені привітаннями, як у колишні часи, коли кожна людина, яка себе поважає, іще задовго до бою курантів, щиро підписувала двадцять і більше новорічних листівок рідним, друзям, знайомим. Ми лишили себе задоволення перебирати вміст коробки з пам’ятними вітальними листівками, як це робили наші рідні. Але виправити цю ситуацію ще не пізно.

Новий рік - круглий рік

  ПРОЧИТАЙ! ЦЕ ЦІКАВО!
   Вам цікаво буде дізнатись: скільки раз протягом року можна зустрічати Новий рік?

Якщо розібратись – цікаво виходить. Практично, майже в кожному місяці року можна зустрічати Новий рік у різних країнах світу.

І так , коли і куди вирушати?

1 СІЧНЯ
Ти живеш в Україні? Це твій день. Але можеш заглянути і до сусідів у Білорусь, Молдову, Росію. Був там минулого року? Тоді злітай в Австрію, Румунію чи Фінляндію. І тут уже був? А в Таїланді був? В цій країні двічі зустрічають Новий рік. Сталось це ось чому. 70 років тому уряд країни прийняв рішення святкувати Новий рік 1 січня. Але у народу не було особливого бажання відмовлятися від традиційного Тайського Нового року (Сонгаркана), и стали вони дотримуватись обох дат. Ну, що ж, обирай будь-яку.

Ти весела людина? Любиш сміятися і смішити? Тоді тобі прямий шлях до Японії, де у момент початку Нового року – 1 січня – жителі Країни Сходу Сонця починають сміятися, оскільки вірять, що сміх принесе їм удачу.

14 СІЧНЯ

На межі першої і другої половини січня постарайся прибути до Греції. Не запізнись після ночі з 13 на 14 січня, коли в колі близьких і не дуже, в теплій, дружній, а, можливо і офіційній обстановці зустрічав вдома, в Україні, старий Новий рік.

ДРУГА ПОЛОВИНА СІЧНЯ
Маршрут до Центральної і Східної Азії, в Китай. Тисячі запалених ліхтарів „укажуть” тобі шлях у Новий рік, а хлопавки і петарди допоможуть відлякати від себе злих духів. Доречі, якщо побачиш заклеєні папером вікна та двері, не лякайся – це лише один із китайських способів не пустити злих духів у дім.

КІНЕЦЬ СІЧНЯ – ПЕРША ПОЛОВИНА ЛЮТОГО

Непогано було б нанести візит в’єтнамцям. Новорічне свято вони називають ТЕТ. Тут прийнято спочатку придбати карпа до Нового року, а потім випустити його в річку. Але дивіться, не вскочте в халепу, оскільки точна дата свята змінюється з кожним роком.

БЕРЕЗЕНЬ
Потрібно їхати в Іран або Казахстан, Таджикистан чи Узбекистан. Але попередньо (тижнів за два до поїздки) запасись великою таріллю, в якій зеленіють нові сходи пшениці чи ячменю. Ті, хто тебе зустріне, відразу зрозуміють, що ти, як і вони, знаєш, що наступає Новий рік (НАВРУЗ), весна і новий рік життя.

КВІТЕНЬ
також багатий на новоріччя. З 1-го по 17-те можна переїздити з Бірми в Непал чи Шрі-Ланку. Звідти в Лаос. А закінчити вояж можна знову ж таки в Бірмі, оскільки тут прихід Нового року розтягнувся з 12-го по 17-те, адже точну дату святкування щорічно встановлює Міністерство культури. Кожна країна по своєму торжествує з нагоди приходу Нового року. Десь поливають один одного водою протягом дня, десь веселяться три дні підряд...

ЧЕРВЕНЬ
Якщо з квітня ви встигли засумувати за Новим роком, то 24 червня вам необхідно побувати в Перу. Саме в цей день древні інки святкували початок нового циклу життя, тобто Новий рік (ІНТІ РАЙМІ). 

ЛИПЕНЬ
приносить Новий рік племені Майя.

СЕРПЕНЬ
радує новоріччям жителів Джібуті та Нігерії.

ВЕРЕСЕНЬ

Перший день. Розпочинає свій тріумфальний хід Новий рік по усій сирійській землі. А в 11-й день місяця він принесе радісну звістку і подарунки ефіопам.

ЖОВТЕНЬ
Початок місяця. Сьомий день його став святковим для населення Гамбії. Трохи пізніше вітання з приходом Нового року будуть отримувати індонезійці. Кінець місяця. Шлях пролягає до Індії, де вісім різних дат відмічаються як Новий рік. Але тобі потрібно потрапити в її західну частину. Про те, що тебе тут чекають підкажуть маленькі вогники на дахах будівель.

Закриває жовтень з 31-го на 1-ше листопада новорічна ніч для жителів Шотландії та Ірландії.

ЛИСТОПАД
також радує своїми новорічними сюрпризами. В середині місяця линуть тости і привітання в Океанії та на Гаваях. А трохи пізніше в будинках Ємену.

ГРУДЕНЬ
закінчує величаву ходу новорічних ялинок, вечорів, ранків та подарунків рідним і близьким. Цим місяцем, а конкретніше 31 грудня, ми закінчуємо заочну подорож, головна мета якої – вибрати, коли і з ким, з якими народами піднімати келих із шампанським. Вибираємо.
З НОВИМ РОКОМ!

Миколай Святий уже в дорозі...

День Святого Миколая – свято з особливим шармом

19 грудня – одна із найочікуваніших дат у році, день, перед яким усі дітлахи намагаються бути якомога чемнішими – свято Миколая.
За легендою, Святий Миколай був покровителем не тільки дітей, а й мандрівників. Православна гілка християнства це свято відзначає 19 грудня, а в католицька трохи раніше – 6 грудня (католики всі свята з постійними датами святкують на 13 днів раніше, враховуючи різницю між юліанським і григоріанським календарем).

Хто він – загадковий охоронець вогнища святкового настрою
Мало кому відомо, що в цьому святі прихована історія життя людини, яка жила у другій половині третього сторіччя. Він прославився своєю добротою, чуйністю і допомогою нужденним.
Миколай, за переказами, був народжений в місті Патари, в Лікії. Його батьки були правовірними людьми. Хлопчик з ранніх років виділявся серед інших особливою любов'ю і чуйністю, співчуттям до оточуючих, завжди допомагав бідним, роздавав убогим монети, залишаючи у своїх руках тільки необхідне. За добродушність і милосердя Миколая отримав велику подяку і шану від людей і був піднесений до рангу святих.
За легендами, опису Санта Клауса і Святого Миколая в багато чому збігаються. Можливо, не випадково обидва ці персонажа приносять подарунки на Католицьке Різдво і День Святого Миколая, які знаходяться в короткому часовому інтервалі. Адже чудеса іноді не вимагають обґрунтувань, у них просто потрібно вірити.

Де подорожував сам чудотворець
В оповідях про святителя Миколая говориться, що він відвідав Єрусалим, а також побував у всіх святих куточках планети, поклоняючись і промовляючи молитви. Укінці свого шляху, прийшовши в старовинне місто Палестину і подякував Богові.
Помер Святий Микола набагато пізніше і залишив після себе прекрасні спогади і велику вдячність всіх тих, кому він допоміг.

Традиції і прикмети свята
• Батьки в ніч напередодні торжества кладуть презенти в дитячі шкарпеточки або взуття. Найчастіше це солодощі, цукерки, шоколад. Кажуть, що подарунки отримують добрі та слухняні дітки, а тим, хто погано поводився, покладаються лише камені або різочку (прутик). Проте маленькі хлопчики і дівчатка в очікуванні чарівного свята і подарунків не вередують і поводяться гідно, намагаючись сподобається Святому Миколаю.

• Існує також загадкове повір'я: якщо в переддень чарівного свята загадати заповітне бажання, то Святий Миколай його обов'язково виконає. Діти, які вже вміють писати, в листах просять покровителя виконати свої мрії. Саме доброта і віра в чудо здатна зберігати все найдорожче в людських серцях.

• Вважається, що свято Миколая – останній день у році, коли можна розрахуватися з боргами. Сам він – Божий угодник – мав багатства, але завжди ділився з нужденними.

• Традиційно Святий Миколай є головним заступником рибалок і моряків, вони згадують його під час плавань, просять щедрого улову і гарної погоди.

З ким приходить святий Миколай?
Усі ми знаємо саме цієї ночі як усі поснуть, миттю прилетить на золотих санях Миколай – із білою бородою, в теплому кожусі, а головне – з великим мішком подарунків.
Та не все так просто. Разом з Миколаєм приходило ще 2 ангели і 2 чортики – і от саме вони розповідали Чудотворцю, якого саме подарунка заслужила ця дитина.
Але і дорослі й діти завжди вірять у перемогу святого Миколая Чудотворця, де завжди перемагає добро і кожна дитина (велика чи маленька) отримає свій довгоочікуваний подарунок. Це очікуване дітворою свято вчить милосердю, щедрості і любові до оточуючих людей. Чудесну традицію передають з покоління в покоління, а вона прищеплює головні цінності нашим дітям.


Джерело

1 грудня вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

 Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема.

Цей день з'явився в календарі трохи більше, ніж чверть століття тому – в 1988 році. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна нагода привернути увагу суспільства до проблем ВІЛ-інфікованих, замислитись над тим, як запобігти поширенню хвороби та згадати про важливість вчасної діагностики ВІЛ-СНІД.

Уперше захворювання на СНІД (синдром набутого імунного дефіциту) було виявлено в 1980 році в Нью-Йорку і Каліфорнії серед гомосексуалістів і наркоманів, що використовують внутрішньовенне введення наркотиків. За декілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн. До 1996 року у світі раховувалося вже більше ніж 21 мільйом інфікованих.

У 1988 році серйозно стурбованими урядами була організована зустріч міністрів охорони здоров'я найбільших країн світу. На ній уперше привселюдно пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ-інфікованих. Тоді також було вирішено оголосити 1 грудня Міжнародним днем боротьби зі СНІДом

За оцінками ЮНЕЙДС, 35,7 мільйона осіб у віці від 15 до 49 років інфіковані ВІЛ, з них 26 мільйонів – працюючі люди.

У листопаді 2013 року Кабінет міністрів України затвердив Національну програму протидії ВІЛ/СНІДу в Україні на 2014-2018 роки. Завдання нової Загальнодержавної програми полягає в посиленні найбільш ефективних заходів і напрацювань попередньої п'ятирічної програми з урахуванням провідного міжнародного досвіду та експертних рекомендацій Організації об'єднаних націй.

Документ передбачає фінансування Програми у розмірі 7,56 млрд грн Зокрема, до кінця 2018 року планується витратити на боротьбу з ВІЛ 5,6 млрд грн із держбюджету, 460 млн грн із місцевих бюджетів і 1,5 млрд грн донорських коштів Глобального фонду боротьби зі СНІДом.

Заходи, що традиційно проводяться в цей день, традиційно відбуваються із символом – Червоною стрічкою. Її вигадав художник Франк Мур.
У 1991 році цей символ був використаний вперше. Тепер кожен, хто надягає Червону стрічку 1 грудня, висловлює свою надію на майбутнє без СНІДу.

Бібліотека гімназії підготувала виставку матеріалів до Всесвітнього Дня боротьби зі СНІДом, де можна ознайомитися із останніми новинами за цією світовою проблемою, відповісти на запитання анкети та взяти спеціальну літературу з тренінгами для старшокласників "Захисти себе від ВІЛ"

День пам'яті жертв голодоморів: Страшні сторінки української історії, які не варто забувати

У сьогоденному різноманітті продуктів харчування важко навіть уявити, що у 1932-1933 роках в українців зовсім не було харчів. Щоб вижити, люди їли кору дерев, жолуді, на полях визбирували залишки зерна, картоплі чи буряків. Проте за такі вчинки жорстоко карали.

Розповідаємо детальніше, з яких причин в Україні був запроваджений День пам’яті жертв голодоморів.

Історія дня пам’яті

Відзначення цього дня започаткували з указом президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як "День пам'яті жертв голодоморів". У 2000 році назва була змінена на "День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій", а 2004 року – на "День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій". З 2007 року назва звучить як "День пам'яті жертв голодоморів".

Хоча між експертами точаться суперечки – як називати цей день: пам'яті Голодомору чи голодоморів, адже їх було три. Частина українських істориків та громадських діячів вважає за доцільне відзначення як Дня пам'яті жертв Голодомору, бо на сьогодні в Україні на юридичному та законодавчому рівні статус Голодомору має лише один геноцид, 1932—1933 рр.

День пам’яті відзначається щорічно в четверту суботу листопада.

Страшні сторінки української історії

Голодомор – це геноцид українського народу, вчинений комуністичним тоталітарним режимом з наміром знищити цілком чи частково українську національну групу. Ця кваліфікація випливає із Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року "Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього" та Закону України "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні" від 28 листопада 2006 року.

Трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні офіційно заперечувалася владою СРСР протягом багатьох десятиріч.

Восени 1932 року комуністи розпочали спеціальну каральну операцію – масовий штучний голод, унаслідок якого загинули мільйони людей. Заборона ведення статистики смертності унеможливлює встановлення точної кількості й вичерпного поіменного списку жертв. Зазначається, що померло більше 7 млн українців.

Штучний голод був спричинений масовою конфіскацією врожаю – у селян примусово забирали продукти харчування та худобу. У ті часи влада заборонила виїзд голодуючих за межі України, прийом допомоги для голодних людей із-за кордону та наказала навмисно псувати продукти харчування, які не можна було конфіскувати.

На практиці це відбувалося наступним чином – бригади ходили від двору до двору та обшукували найменші шпаринки, де селяни могли сховати продукти, і забирали все до останнього. Селяни вдавались до різних способів приховування зерна: висипали у скрині й прикривали одягом, заносили на горища, закопували у землі, навіть насипали в пляшки, залиті смолою й сховані в криницях чи ставках.

Спогади тих, хто пережив голодомор, свідчать про штучне створення голоду. Зі спогадів Катерини Никогда, 1922 року народження (село Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області): "У брата мого чоловіка Павла було дванадцятеро дітей. 1932 року активісти увірвались до хати [в селі Матусів Шполянського району Черкаської області] і почали конфісковувати всі продукти. Його жінка Ганна голосила, указуючи на дітей, змилуватись заради Бога, над ними. Її відштовхнули, а один з червоноармійців, зазирнув у піч і забрав навіть останній горщик з квасолею. Чоловіків брат, його жінка й всі діти не дожили до наступної весни".

І таких сімей було безліч. Щоб знайти бодай трохи продуктів, люди ходили на поля після збору врожаю і вишуковували залишене зерно, картоплю, буряки. Такі дії жорстоко каралися.

За свідченнями очевидця із села Долотецьке Вінницької області, 1913 року народження, за підібрані кілька цибулин убивали навіть дітей: "12-річний Сидір, що опух з голоду, пішов на колгоспне поле після того, як уже був зібраний врожай. Серед замерзлих грудок хлопець знайшов п’ять цибулин — не зерна, не центнер буряків, а цибулю. Хотів принести родині, з 12 членів якої залишилися батько і молодша сестричка. Так, голова колгоспу, якого прислали звідкись, як побачив такий "злочин", наздогнав його. Хлопець навіть не тікав, бо сил не було. Завалив дитину і став по-звірячому гамселити, щоб не крав колгоспне майно. Наостанок ударив руків'ям револьвера по голові, від чого бідолаха одразу і помер. У селян на очах — ті навіть не в силах були заступитися — такий собі "виховний момент" для решти, хто насмілився вижити".

Намагаючись вижити, люди готували щось їстівне з листя та кори дерев, буряну. Вживали також горобців, галок, слимаків, пуголовків, жаб, ящірок, мишей, котів та собак, трупи домашньої худоби. Від голоду люди втрачали розум – траплялися випадки канібалізму.

А в цей час радянська влада відправляла надлишки зерна на експорт, а іноді просто знищувала такий необхідний для українців хліб.

День Гідності та Свободи

Календарі різних країн: Україна

Україна, 2014-й: «Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи», - зазначив глава держави, Петро Порошенко.

Раніше Указом від 19 листопада 2005 року № 1619/2005, Президент України Віктор Ющенко встановив свято - День Свободи. Було запропоновано святкувати це свято щорічно, 22 листопада, з метою затвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання почуттів національної гідності.

День Свободи в Україні був затверджений Президентом України Віктором Ющенко, враховуючи історичне значення революційних настроїв.

22 листопада 2004 дата початку «помаранчевої» революції в Україні, компанії загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори проти свавілля влади. Події були організовані та проведені прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді - грудні 2004 року.

Акція почалася після оголошення Центральною виборчою комісією результатів другого туру президентських виборів (у результаті першого визначилися два кандидати - Віктор Ющенко і Віктор Янукович), згідно з якими переміг В.Ф.Янукович. Після рішення Верховного суду було проведено повторне голосування другого туру, в результаті якого президентом України став Віктор Ющенко.

На жаль, влада, встановлена в Україні на той момент, не змогла реалізувати більшості очікувань, покладених на неї українським суспільством.

Згодом, наступним Президентом України став Віктор Янукович. День Свободи в Україні був скасований і об’єднаний з Днем Соборності України Указом від 30 грудня 2011 №1209 / 2011 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят" і відзначався з 2012 року - 22 січня.

Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації «братнім російським народом» Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України, відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка № 872/2014 від 13-го листопада 2014-го року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддаючи належне шанування патріотизму і мужності громадян, які восени 2004-го року і в листопаді 2013 - лютому 2014 стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору, святковий День отримав нове дихання. «Встановити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада» - йдеться в Указі № 872/2014.

 Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з шаною зберігати і захищати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну!

Всесвітній день вітань

Всі дні та дати по темі: Незвичайні свята, всесвітні дні і міжнародні свята

Вітаємо Вас! Ця проста і нехитра дія знайома кожному з нас. Ми здійснюємо її, майже не замислюючись про це. Своїм привітанням ми розташовуємо до себе співрозмовника, відкриваємося перед ним, створюємо дружню обстановку. Привітанням можна показувати безліч почуттів та емоцій, своє особливе ставлення до людини. Ця проста дія універсальна і застосовуєтся до початку будь-яких ситуацій, надаючи позитивний вплив на будь-який процес.

Всесвітній день вітань став щорічно відзначатися починаючи з 1973-го року. За даними проекту DilovaMova.com, своїм виникненням він зобов’язаний двом братам - Брайану і Майклу Маккомак. Проживаючи в Сполучених Штатах Америки на піку холодної війни їм, як і іншим простим людям, неможливо було не відчувати ту гостру напруженість, яка панувала в той час між двома ядерними супердержавами. Відчуття ймовірності початку всесвітнього катастрофічного ядерного безумства було настільки високо, що багато людей просто не витримували цієї напруги і жахливої прийдешньої перспективи, кидаючись навіть в абсолютно комічні, як здається сьогодні крайнощі. Гнітюча і ворожа обстановка парила у повітрі.

Протестуючи проти такої тупикової ситуації, проявляючи свою громадянську позицію, вони знайшли простий і ефективний загальнолюдський спосіб боротьби з таким станом справ. Склавши листи зі щирими і привітними вітаннями, брати відправили їх у всі кінцівки світу. У текстах цих листів вони абсолютно не нав’язували ідеї боротьби за мир у всьому світі, лише просили одержувача просто привітати ще кого-небудь таким же чином, хоча б декілька людей ...

Ця чудова ідея знайшла відгук як серед керівників окремих держав, так і серед широкої маси простих людей. З цих пір щорічно 21-го листопада повсюдно став відзначатися воістину народний Всесвітній день привітань, день позитивного настрою і радісних емоцій.

 Вітайте один одного. Вітайте незнайомих Вам людей! Це надає тільки сприятливі наслідки, знімає напруженість, відкриває життю не тільки Вас, а й тих, кому адресовано Ваше привітання! Вітаємо Вас!

Свято гарбузової каші

15 листопада для груп продовженого дня проведено свято гарбузової каші.
Учні 1-4 класів дізналися багато про лікувальні, корисні властивості гарбуза.  Інсценували казку по новому "Ходить гарбуз по городу", відповідали на питання вікторини, шукали асоціації між овочами та їх описом. Всі активісти отримали цукерки та солодкі шоколадні медалі. На завершення свята всі фотографувалися , смакували смачну гарбузову кашу з родзинками. Свято сподобалося як дітям, так і вчителям. Ми символічно попрощалися із Золотою Осіню і з нетерпінням будемо чекати Білосніжну Зимоньку із новорічними святами, веселими канікулами та розвагами...